Російська "політика покровительства" щодо греків-іммігрантів в кінці XVIII - першій третині ХІХ ст. (на матеріалах Херсонської губернії) - Автореферат

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені І. І. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукСьогодні успішний розвиток культурно-побутових і соціальних процесів залежить від того, наскільки глибоко будуть усвідомлені коріння соціокультурної специфіки, яка протягом століть обумовлювала особливості розвитку Російської імперії та народів, які входили до її складу. Для досягнення поставленої мети були визначені наступні завдання: - зясувати ступінь репрезентативності та інформативності виявлених джерел і літератури, проаналізувати стан наукової розробки проблеми, визначити найменш вивчені і тому найбільш перспективні напрямки дослідження історії грецької імміграції в Росію; дослідити соціально-економічні, суспільно-політичні та культурно-просвітницькі фактори змін зовнішньої політики Росії в межах Східного питання та вплив останніх на формування “політики покровительства” християнам Османської імперії; простежити вплив міжнародної ситуації на реакцію уряду Росії та місцевої адміністрації на події, повязані з початком Грецької революції 1821-1829 рр. та діями греків, які перебували в Росії; Вирішення цих завдань дозволило зясувати масштаби та характер впливу “політики покровительства” на грецьку імміграцію в Російську імперію та розкрити процес становлення грецьких громад та колоній в ході її реалізації в досліджуваний період.У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, показано звязок роботи з науковими програмами, сформульовано мету й завдання, визначено обєкт і предмет дослідження, хронологічні та територіальні межі, зазначено методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення, особистий внесок автора, подано відомості про апробацію одержаних результатів. Загалом, використана історіографічна база дозволяє розглянути історію вивчення зазначеної теми за трьома напрямками: 1) історіографія зовнішньої політики Російської імперії в умовах Східного питання; 2) історіографія грецької імміграції та створення грецьких міських громад; 3) історіографія колонізаційних процесів на півдні Російської імперії. Аналіз історіографії дає підстави для висновку, що в роботах російських істориків ХІХ ст. відсутні спеціальні дослідження російської “політики покровительства” щодо греків-іммігрантів у кінці XVIII - першій третині ХІХ ст. Радянськими вченими створено великий пласт робіт з історії зовнішньої політики Росії, її участі у розвязанні Східного питання, але “політика покровительства” як окремий обєкт дослідження не виокремлювалася. Отже, дослідження грецької імміграції в Росію в контексті “політики покровительства” з урахуванням зовнішньо-та внутрішньополітичного становища імперії продовжує залишатися актуальним.Російська “політика покровительства” щодо греків-іммігрантів у кінці XVIII - першій третині ХІХ ст. досі не була окремим предметом комплексного дослідження. Поняття “політика покровительства” досі не розглядалося дослідниками як окремий напрямок зовнішньої політики Росії в ході вирішення Східного питання. У цьому дисертаційному досліджені “політика покровительства” розуміється як захист Росією християнських підданих Османської імперії за допомогою положень у двобічних договорах, а також угод з провідними європейськими країнами та як запрошення їх до переселення на російські землі, надання пільг та привілеїв, сприяння їхньому включенню до економічного, суспільного й культурного життя російського суспільства. Після Кючук-Кайнарджийської угоди 1774 р. царський уряд активно проводив політику “покровительства” православному населенню Балкан. Саме на цьому історичному етапі складалися основи принципів, цілей і методів російської “політики покровительства”, виникли моделі вирішення Балканського питання шляхом політичної перебудови європейських володінь Османської імперії, швидко розширювалися контакти Росії з балканськими народами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ