Російська постмодерністська проза в східно- та західнослов’янському літературному контексті - Автореферат

Київський національний університет імені Тараса ШевченкаРоботу виконано на кафедрі історії російської літератури Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Захист відбудеться 19 червня 2008 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.39 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, 01017, м. У дисертації вперше здійснено вивчення прози російського літературного постмодернізму в широкому порівняльному контексті, а саме у зіставленні з постмодерністською прозою української, білоруської, чеської, словацької, польської літератур. Порівняльними аспектами в діахронному вимірі стали передпостмодерністський літературний та соціально-культурний комплекс, національно-літературна традиція переходовості, період появи перших постмодерністських творів, звязок новітньої парадигми з силовими лініями національних літератур - модернізмом, реалізмом, бароко. готикою. Провідними відмінностями версій стали взаємини постмодернізму з модернізмом, час виникнення новітньої парадигми в національній літературі, жанрово-стильові модифікації традиційних жанрів (роману), різне ставлення до впливів західноєвропейського та американського постмодернізму.Мета дисертації полягає в комплексному дослідженні виникнення, розвитку та трансформації теорії і художньої практики російської постмодерністської прози в зіставленні з подібними явищами в українській, білоруській, словацькій, чеській, польській літературах. Реалізація мети передбачає розвязання таких завдань: проаналізувати радикальні зміни у літературі в епоху постмодернізму та виявити їхній звязок із культурним універсумом; доповнити перелік особливостей постмодернізму як художньо-стильової парадигми та внести уточнення в зміст поняття на постсоціалістичних теренах; систематизувати спостереження над виникненням та еволюцією російського постмодернізму в порівнянні з динамікою в українській, білоруській, словацькій, чеській, польській літературах; дослідити звязок постмодернізму та модернізму в кожній із зазначених літератур для уточнення національних витоків постмодернізації;Розділ складається з пяти підрозділів, у яких визначено основні напрями постмодерністських досліджень у словянському та російському літературознавстві, модерністські чинники російського постмодернізму, особливості стилю, героя, течій російської парадигми. Перший напрям осмислює Постмодерн як цивілізацію після доби Модерну (XVI - ХХ ст.) і Просвітництва, спираючись на синергетичні теорії самовідтворення (теорія біфуркації/флуктуації, за І. У даному дослідженні постмодернізм розуміється як 1) світоглядна система, що визначає постмодерністське мислення; 2) художньо-естетична система; 3) художній стиль у широкому розумінні, як “формотворче начало, що пронизує структуру твору” (Д. В роботі виокремлено східнословянські, західнословянські версії постмодернізму, запропоновано шляхи типологізації словянського постмодернізму, які передбачають врахування духовно-культурного комплексу словянських літератур, вивчення явищ у синхронії та діахронії, увагу до співвідношень модернізму та постмодернізму в національних літературах. Доводиться теза про стимулюючий характер соціокультурних факторів виникнення постмодернізму на словянських теренах та важливість першочергового врахування художньо-стильових чинників постмодерністської парадигми.Під східнословянською версією постмодернізму розуміється типологічна близькість, перегук векторів розвитку та художніх стратегій стилю в російській, українській, білоруській постмодерністській літературі. В українській парадигмі, яка також сформувалася поза постіндустріальним суспільством та ринковою економікою, актуалізуються проблеми кордонів модернізму/постмодернізму та формування останнього в надрах попередніх напрямів, стилів, що характерно і для російської парадигми. Дискурси національного державницького відродження, які активізувались із розпадом Радянського Союзу, домінують у ній над завданнями модернізації та постмодернізації. Дослідження показало, що український постмодернізм деконструює модерністські типи героїв Лесі Українки, О. На початку ХХІ століття в українському постмодернізмі переглядається стратегія національної самодостатності України, а саме її “окремішність”.Паралелі між бароко та іншими художніми напрямами, течіями активно досліджувались і продовжують вивчатись російськими та українськими літературознавцями Д. Барокові тенденції у постмодерністській літературі покликані поєднувати злет національно-патріотичного, глибоко християнського, творчого, розкутого за змістом та формами, вигадливого, конструктивного світогляду конкретно-історичної барокової культури - і кризового, просякнутого стихією хаосу, відчуттям ціннісних втрат світогляду постмодернізму.

2. Основний зміст дисертації