Російська література та iмагологічний дискурс у російсько-французькому літературному діалозі першої половини XIX століття - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наукРоботу виконано на кафедрі зарубіжної літератури Ізмаїльського державного гуманітарного університету, Міністерство освіти і науки України. Науковий консультант - доктор філологічних наук, професор Лебеденко Наталія Петрівна, завідувач кафедри зарубіжної літератури Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Силантьєва Валентина Іванівна, завідувач кафедри зарубіжної літератури Одеського національного університету імені І.І. Захист відбудеться “_____” _______________2008 р. о ______год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.39 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м.Однак аналіз безлічі фактів впливу російських літераторів на іноземне бачення Росії дає підстави стверджувати, що ці факти, з одного боку, істотно активізували процес національної самосвідомості у російській літературі, зумовили появу нових форм внутрішнього й міжлітературного діалогу, а з іншого боку, - були окремими епізодами безперервного еволюційного процесу, що має обєктивні передумови і підпорядкований іманентним закономірностям. Імагологія фіксує риси національного взаємосприйняття, що відбилися в літературі, реконструює літературні образи (іміджі) країн і народів, досліджує історичну й традиційну зумовленість цих образів. Актуальність роботи підтримується необхідністю комплексного дослідження впливу імагологічних факторів на розвиток російської літератури й обумовлена: - потребою осмислити літературний процес у Росії першої половини XIX ст. з точки зору імагологічної семантики та її впливу на подальшу еволюцію російської літератури; Мета роботи - довести, що прагнення коригувати французький імідж Росії було для російської літератури першої половини XIX ст. однією з перманентних тенденцій, що слугувала потужним стимулом самовдосконалення російської літератури, була відчутним імпульсом виникнення російсько-французьких літературних взаємин та однією з рушійних сил, що гарантували цим взаєминам безперервну динаміку, нескінченний пошук форм. зясувати, якою мірою впливав на імагологічний дискурс російської літератури стереотипний національний імідж “авторів” “тексту про Росію” - французів;Виходячи з того, що міжнаціональні імагологічні ситуації не імпульсуються окремим явищем (висловленням, текстом), а базуються на широкому тлі історичних і літературних інонаціональних текстів, що накопичуються й інтерпретуються національною літературою, необхідно врахувати досвід російських дослідників і літераторів у справі збирання, систематизації й інтерпретації іншомовних джерел про Росію й у звязку із цим: - позначити проблеми літературної й наукової систематизації іноземних імагологічних текстів про Росію; Наумана та ін.) у сфері дослідження читацького сприйняття і застосування запропонованих авторитетними дослідниками методик при аналізі матеріалу нашої роботи, допомогло зробити висновок про те, що російсько-французький імагологічний діалог першої половини XIX ст. логічно відповідає схемі “читацької ситуації”, де в ролі “автора” виступає, умовно кажучи, “сукупний автор” - французькі літератори, твори цього “автора” - французькі оповіді про Росію; “читач” - російська публіка, а “читацька реакція” - літературні відгуки на тексти про Росію, що акумулюють всі прояви громадської думки. Реакцію російської літератури на французькі уявлення про Росію пропонуємо називати “рецепцією-відповіддю”, будь-які вербально зафіксовані уявлення національного взаємосприйняття - “імагологічним текстом”, що у цьому випадку має бути поділеним на “французький текст про Росію” і “текст рецепції-відповіді”. У другому розділі - “Умови функціонування російсько-французького імагологічного діалогу” - вивчається синхроністична обумовленість специфіки тексту “рецепції-відповіді” у російській літературі; на матеріалі творів російської літератури виявляються типові образи французів і простежується, як російські літературні уявлення про французький менталітет впливали на сприйняття російськими літераторами “французького тексту про Росію”; зясовується ступінь доступності для російської публіки “французького тексту про Росію” та позначаються традиційні світоглядні константи французької національної свідомості, що були сприйняті російською літературою й забезпечили російській публіці адекватне сприйняття “французького тексту про Росію”. У першому підрозділі - “Національний стереотип і “національна рецепція-відповідь”: історія й російська література” - аналізуються факти російсько-французького взаємосприйняття в їх звязку з історичними подіями першої половини XIX ст.

1. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ