Суголосність позицій І. Огієнка та І. Багряного щодо почуття меншовартості. Тематика публіцистичних статей Івана Багряного, особливості та головні риси іронічного дискурсу. Оскарження шовіністичної політики Росії у публіцистичних виступах письменника.
При низкой оригинальности работы "Іронія як засіб долання меншовартості в публіцистиці Івана Багряного", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
На основі дослідження публіцистичних творів робиться висновок, що у своєму послідовному відторгненні від тоталітаристського абсурду та комплексу меншовартості Іван Багряний апелює до іронії як тропа, риторичної фігури і провідного «принципу світоосмислення». Багряний надасть перевагу саме іронії. В українській письменницькій публіцистиці середини ХХ століття іронія як «найзагальніший означник свободи, і перш за все свободи творчої» [12, с.3], асоціюється з імям Івана Багряного, адже йому судилося одним з перших у повоєнній Європі продемонструвати перед світовою громадськістю свою іронічну відстороненість від тоталітарних ідеалів та навязаного комплексу меншовартості. Є певна закономірність у тому, що діяльність Івана Багряного, політичного емігранта, автора блискучої публіцистики, у потрактуванні ворожої пропаганди виявляється, можна б сказати, теж іронічно, двояко: з погляду радянської ідеології він був ворогом народу, запеклим націоналістом, а недруги за кордоном називали його прислужником Москви, радянським шпигуном на західній території. Іронія полягає ще й у тому, що як емігрант Багряний апелював до своєї української аудиторії не безпосередньо, надії на те, що його почують за залізною стіною, практично не було.
Список литературы
Багряний І. Публіцистика: Доп., ст., памфлети, рефлексії, есе / Іван Багряний ; упоряд. О. Коновал ; передм. І. Дзюби ; післямова Г. Костюка . - 2-е вид. - К. : Смолоскип, 2006. - 856 с. : портрет.
Даниленко В. Іронічна відстороненість від імперських цінностей як невротична реакція на колоніальний статус нації в романі Володимира Діброви «Бурдик» / Володимир Даниленко // Слово і Час. - 2015. - №12. - С.71-52.
Костюк Г. Відійшов у безсмертя / Г. Костюк // Багряний І. Публіцистика: Доп., ст., памфлети, рефлексії, есе / Іван Багряний ; упоряд. О. Коновал ; передм. І. Дзюби ; післямова Г. Костюка. - 2-е вид. - К. : Смолоскип, 2006. - С. 829-837.
Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Громяк, Ю.І. Ковалів та ін. - К. : ВЦ «Академія», 1997. - 752 с.
Ляхоцький В. Просвітитель: Видавничо-редакційна діяльність Івана Огієнка (Митрополита Іларіона) / В. Ляхоцький. - К. : Вид-во ім. О. Теліги, 2000. - 527 с.
Огієнко І. (Митрополит Іларіон). Рятування України / І. Огієнко (Митрополит Іларіон) ; упоряд., авт. передм. і комент. М.С. Тимошик. - К. : Наша культура і наука, 2005. - 464 с.
Мухіна Г. Романтична іронія у творчості Шевченка / Галина Мухіна // Слово і Час. - 1990.- №8. - С. 31-36.
Погрібний А. До розуміння феномена письменницької публіцистики / Анатолій Погрібний // Слово і Час. - 2007. - №4. - С.45-52.
Походня С. Языковые виды и средства реализации иронии / СОФИЯПОХОДНЯ. - К. : Наукова думка, 1989. - 128 с.
Семків Р. Іронічна структура: Типи іронії в художній літературі / Ростислав Семків. - К. : 2004. - 136 с.
Сиваченко Г. Про «празьку іронію» та празьких іроніків / Галина Сиваченко // Слово і Час. - 2003. - №7. - С. 35-43.
Стусенко О. Іронія як модус метатексту / Олександр Стусенко // Дивослово. - 2007. - №2. - С. 52-55.
Токмань Г. Шолом-Алейхем як майстер літературної іронії: смисли, засоби, український контекст / Ганна Токмань // Слово і Час. - 2010. - №4. - С. 57-72.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
