Етапи розвитку німецького романтизму в художній літературі XIX століття. Життя і творчість майстра фантастичної новели. Особливості жанру казки "Крихітка Цахес", протистояння ілюзорного і реального, гротеск і сатира як найефективніші художні засоби.
В Європі вже пройшла перша хвиля буржуазно-демократичних революцій, які покінчили з феодальним устроєм, а в Німеччині економічний і суспільний розвиток гальмувався пануванням дворянства і князів. Ці обставини зумовили складний зміст німецького романтизму, який виник у Німеччині наприкінці 90-х років XVIII сторіччя. Письменниками, творчість яких склала найбільш плодотворний і прогресивний струмінь в німецькому романтизмі зявилися Шаміссо, молодий Гейне і Гофман. Оскільки, творчість Шаміссо виявилась дуже малою за обсягом, а творчість Гейне в цілому вже не належала до романтизму, Ернст Теодор Амадей Гофман є єдиним романтиком, імя якого вже у 19 ст. одержало світову відомість і продовжує зберігати її до наших днів. Гофман - один з тих письменників, чия посмертна слава не обмежується шеренгами зібрань творів, що встають ряд за рядом із століття в століття і що перетворюють книжкові полиці на безмовні, але грізні полки; не осідає вона і пірамідами фундаментальних досліджень - памятниками наполегливого подолання цих полків; вона від всього цього як би навіть і не залежить.Німецька література, поряд з англійською, належить до тих європейських літератур, де романтизм склався найраніше і набув найпотужнішого розвитку. Водночас романтизм у Німеччині триваліший час, ніж в Англії, зберігав свої позиції і в літературі, і в інших сферах духовної культури, зокрема в музиці й філософії. Становлення і розвиток романтизму в Німеччині неможливо уявити без Гете і Шіллера; хоч їхні стосунки з романтиками, особливо у Гете, були непростими, в певних моментах навіть конфронтаційними. Творчість Гете і Шіллера мала велике значення для німецького романтизму, причому не тільки рання, періоду «Бурі й натиску», тобто преромантична, а й пізніша, періоду «веймарського класицизму», який є одним з найзначніших проявів неокласицизму в європейській літературі й мистецтві другої половини XVIII й початку XIX ст. Французька революція викликала великий резонанс у Німеччині, передусім серед бюргерської інтелігенції; її німецький романтизм вітали Гете і Шіллер, Гердер і Клопшток, брати Шлегелі й Гельдерлін, Шеллінг і Фіхте, Гегель і багато інших діячів німецької культури.Серед письменників пізнього німецького романтизму однієї з найяскравіших фігур був Теодор Амадей Гофман (1776-1822). Не доживши до пятдесяти, скільки життєвих ролей він зіграв: був вельми виконавчим чиновником по юридичній частині, керував театром, викладав. Але перш за все він був повязаний з музикою і літературою. Гофман - не тільки знаменитий новеліст і романіст, але і музикант, диригент, композитор, що поклав, на думку багатьох, початок романтичній музиці, музичний критик, який повною мірою оцінив раніше інших «могутній дух Бетховена» і Моцарта, що «вводить нас в глибини царства духів» [12; с. Гофман - письменник європейського масштабу, творчість якого за межами його батьківщини отримала особливо широкий відгук в Росії.Буденність життя Гофман спостерігав дуже близько; не умоглядно, а на власному гіркому досвіді спіткав він всю глибину конфлікту між мистецтвом і життям, що особливо хвилював романтиків. Вступивши в літературу в ту пору, коли ієнськими і гейдельбергскими романтиками вже були сформульовані і розвинені основні принципи німецького романтизму, Гофман був художником-романтиком. Через заперечення дійсності, через конфлікт художника з нею ієнці піднімалися до вищого ступеня свого світовідчуття - естетичного монізму, коли весь світ ставав для них сферою поетичної утопії, казки, сферою гармонії, в якій художник осягає себе і Всесвіт. Сатиричний початок іронії Гофмана в цій функції має конкретну соціальну адресу, значний суспільний зміст, а тому ця функція романтичної іронії дозволяє йому, письменникові-романтикові, відобразити і деякі типові явища дійсності («Золотий горщик», «Крихітка Цахес», «Життєві переконання Кота Мурра» - твори, що найбільш характерно відображають цю функцію іронії Гофмана). Тут і одвічний гофманівський мотив протиставлення двох світів - романтичного і буденного, ілюзорного й реального; тут і критика людських стосунків у реальному, буденному світі - стосунків, основаних на брехні і лицемірстві, двоєдушності і зажерливості; тут і боротьба добрих та злих начал у людському суспільстві як прояв таємничих діянь надземних сил; тут і заперечення раціонально-механічного ставлення до людини, до життя, до природи; тут, нарешті, розвиток тих-таки поетичних принципів оповідання-казки, які в загальних своїх контурах визначились уже в «Золотому горняткові».Белінський високо цінував сатиричний талант Гофмана, відзначаючи, що він умів «зображати дійсність у всій її істинності і страчувати отруйним сарказмом филистерство... своїх співвітчизників» [5; с. Дуалізм світогляду Гофмана виражається не тільки через зіставлення світу казкового і світу дійсного, а через розкриття реальних конфліктів останнього, через генеральну тему творчості письменника - конфлікт художника з дійсністю.
План
Зміст
Вступ
1. Т.А. Гофман як представник третього етапу німецького романтизму
1.1 Філософсько-естетичні основи німецького романтизму
1.2 Життєвий та творчий шлях Т.А. Гофмана
1.3 Своєрідність романтизму Гофмана
2. Специфіка романтизму у казці «Крихітка Цахес»
2.1 Особливості жанру казки «Крихітка Цахес»
2.2 Двовимірність: протистояння ілюзорного і реального в новелі
2.3 Гротеск і сатира як найефективніші художні засоби у казці
Висновки
Список використаної літератури гофман цахес романтизм сатира
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
