Уточнення поняття та специфіки розвитку романтизму як літературного напряму. Визначення провідних ознак романтичного героя у творчості Дж.Г. Байрона. Порівняння образу героя та автора у драмі "Дон Жуан". Внесок митця у розвиток жанру ліричної драми.
Романтична іронія у драмі «Дон Жуан» Дж. Г.Romantik, англ. romanticism, франц. romantisme, польс. romantyzm, від старофранц. romance: романський, англ. romantic: мальовничий, настроєвий, мрійливий) - конкретно-істричний напрям у літературі, науці й мистецтві, особливістю якого було протиставлення буденному життю високих ідеалів, яких прагне непересічний індивід, схильний до сильних, яскравих переживань, пристрастей, екстазу, уважний до душевних поривів та інтуїтивних осяянь. Визначальними для романтизму стали заперечення логоцентризму, культу розуму, запровадження ідеалізму у філософії, історизму, апологія особистості, неприйняття егалітарності, відстоювання «аристократизму духу», увага до фольклору, фантастики, екзотики у світі-хаосі. Шеллінга, про розкутість, свободу людського духу, митці характеризували індивідуальність людини, прагнули визначити особу епох, націй, культур, а найбільше - особу нового часу, її особливості та риси. Відомий новеліст-романтик Людвіг Тік у своїх творах «Історія пана Вільяма Ловелла» («Geschichte des Herr William Lovell») у трьох томах та «Життя ллється через вінця» («Des Lebens Uberfluss», 1839) виділив дві основні риси міфу - природа та людина. Романтики були професійними істориками літератури, яким потрібен був не точний Шекспір, а приблизний, який допоміг би їм сьогодні.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
