Романтична поетика "Замогильних нотаток" Ф.-Р. де Шатобріана - Автореферат

Романтична поетика «Замогильних нотаток» Ф.-Р. де ШатобріанаУ цьому розумінні художні мемуари, які зазвичай розташовані осторонь від традиційного літературного ряду й водночас поєднують у собі «поезію й правду», стають благодатним джерелом для дослідження як особливостей епохи, закономірностей побутування людини в історії та сприйняття нею мінливої дійсності, так й індивідуальних засобів створення художнього образу світу. Творчість Ф.-Р. де Шатобріана, що припадає саме на перетин двох епох (хронологічно - Просвітительства й Романтизму, а в естетичному плані - класицизму й романтизму), також залишається проблемною для літературознавства. Водночас «Замогильні нотатки» - головний витвір письменника, що не тільки став підсумком його творчості, але й позначив новий етап жанрового мислення, відкрив нові шляхи розвитку французької (і ширше - європейської) літератури, - потребують сьогодні всебічного вивчення. Вивчення «Замогильних нотаток» як твору, що поєднує в собі основні жанрові та змістові домінанти творчості Шатобріана, не тільки сприятиме розширенню уявлень про сутність і значення його внеску в розвиток європейського романтизму, але й допоможе прояснити специфіку самоідентифікації особистості в межах системи цінностей романтичної доби. У необхідний для аналізу порівняльний і типологічний ряд включені твори, що мали вирішальне значення для становлення мемуарно-автобіографічної літератури - «Сповідь» Аврелія Августина, «Історія моїх поневірянь» Абеляра, «Досліди» Монтеня, «Мемуари» Сен-Симона, «Сповідь» Руссо, а також художній, теоретичний та художньо-публіцистичній доробки самого письменника - «Атала» («Atala»), «Рене» («Renй»), «Мученики Діоклетіана» («Les Martyrs de Dioclйtien»), «Дослід про революції» («Essai sur les Rйvolutions»), «Геній християнства» («Gйnie du christianisme»), «Есе про англійську літературу» («Essai sur la littйrature anglaise»), «Дорожні замітки» («Itinйraire de Paris а Jerusalem»), «Історичні нариси» («Etudes historiques»).Особлива увага приділяється історичному шляху, що його пройшла мемуарно-автобіографічна література, перш ніж оформитися в окремий жанр словесної творчості й затвердитися в низці інших жанрів художньо-документальної та художньої літератури, а також складностям, повязаним із типологічною класифікацією форм як усередині, власне, мемуарного жанру, так і всередині цього типу літератури взагалі. Аналіз зразків мемуарно-автобіографічної літератури античності показує, що в них не ставилася проблема пізнання особистості в її сучасному розумінні, основна увага приділялась фіксації суспільно-значущих сторін життя: громадських потрясінь, державно-важливих подій, військових операцій. Залучений для аналізу твір сучасника Плутарха Марка Аврелія «До самого себе» свідчить про тенденції до подолання раціоналістичного поділу на суспільне (хроніки) і приватне (біографії) життя, який існував раніше: автор говорить про себе і свої вчинки від першої особи, сполучаючи біографічні відомості з міркуваннями, повязаними із внутрішнім життям. «Сповідь» Блаженного Августина (406) розглядається як перша в історії європейської літератури спроба всеохоплюючого самоаналізу, в якій автор, воліючи розвязати загальнофілософські питання, сформулював основні проблеми, котрі цікавитимуть автобіографічну, а згодом і художню літературу нового часу: тема дитинства, співвідношення свідомого й несвідомого в людині, память як основа людського «Я». Підсумком розгляду специфіки твору стає твердження про фактичне відбиття в них всіх традицій художньо-документальної літератури, що сформувалися в попередні епохи: вони написані від першої особи і сфокусовані на особистості їх автора, в них відтворена широка історична панорама, і при цьому вони не позбавлені подробиць, змалювання середовища, побуту і вдач сучасників.Виявлені жанрові особливості французьких романтичних мемуарів у контексті жанрової системи й художньої мови романтизму на матеріалі аналізу особливостей оповідної форми мемуарів письменника, який стояв біля джерел літературного напряму романтизму. В умовах романтичного жанрового синтезу мемуари набувають рис художніх жанрів, а їх біографічний герой перетворюється на літературний персонаж, який будується за моделлю, що її раніше створив Шатобріан в образах героїв своїх художніх творів. На підставі аналізу історико-літературного процесу показано, як зі зміною культурних епох змінювалось змістовне наповнення жанрів всередині мемуарно-автобіографічної літератури, повязане із різним розумінням історії та людини. Протягом історичного розвитку цього жанру його звязок із художньою літературою робиться все виразнішим, і згодом накопичені літературою елементи біографічної оповіді стають основним матеріалом, в якому постануть історія суспільства і епоха. На цьому відрізку жанрової історії мемуарів «Замогильні нотатки» Ф.-Р. де Шатобріана стали вершиною і, водночас, точкою відбиття ключових тенденцій жанрового розвитку.

Основний зміст роботи