Романтичні засади української драматургії 20-x років ХХ століття (І. Дніпровський, Я. Мамонтов, М. Куліш) - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРобота виконана на кафедрі історії української літератури і шевченкознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор ЗАДОРОЖНА Людмила Михайлівна, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри історії української літератури і шевченкознавства. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор ДЕМЯНІВСЬКА Людмила Семенівна, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри української літератури ХХ століття; Захист відбудеться “26” квітня 2002 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.15 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук у актовому залі Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м.Тема дисертації стосується проблеми, що належить до актуальних в українському літературознавстві, - висвітлення провідних концептів української драматургії 20-х років ХХ століття, яка органічно поєднує новаторство і традицію. Поява дослідження зумовлена необхідністю осмислення драматургії 20-х років ХХ століття, в якій неоднозначно моделювалося силове поле романтичних течій і новітніх віянь. Дисертацію виконано на кафедрі історії української літератури і шевченкознавства Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, до комплексних наукових та навчально-методичних планів якої входить проблема дослідження концепцій, зокрема й романтичних, на сучасному етапі літературознавчого аналізу художнього тексту. Мета дослідження: інтерпретувати та комплексно проаналізувати романтичні засади української драматургії 20-х років ХХ століття в аспекті синкретизації філософської, психологічної та знаково-символістської сфер та охарактеризувати успадковані літературним процесом 20-х років XX століття, зокрема драматургією, художньо-тематичні категорії романтичної традиції. Реалізація поставленої мети передбачає розвязання таких завдань: зясувати особливості стильової моделі романтизму 20-х років XX століття в українській драматургії;Зазначається, що хоча осмислення української драматичної “продукції” 20-х років ХХ століття відбувалося кількома етапами, проте воно не вичерпало всього багатства інтерпретацій, адже на новому історичному етапі літературний твір прочитується по-новому, з урахуванням досвіду минулого, із зазначенням складного спектру проекцій на сучасну добу, здатну актуалізувати у літературознавстві певні акценти. Український романтизм 20-х років охоплює усі жанри літератури, а в драматургії еволюціонує від перших поштовхів, від інтуїтивного імпульсу, що знайшов відображення і у так званій “безпредметній” пєсі, і в ранніх пєсах-агітках - до феномену творчості Миколи Куліша, якій було притаманне філософське осмислення реалій сучасної доби, широка амплітуда настроїв, віянь, які, природно, ускладнюють її модель. Актуалізувалася згадана проблема у драматургії 20-х років ХХ століття завдяки, насамперед, творчості М.Куліша, Я.Мамонтова, І.Дніпровського, М.Ірчана, Д.Бедзика, І.Микитенка. І це не мотивовано “невдячністю” теми: романтичні засади епосу і лірики періоду 20-х років знайшли висвітлення в ґрунтовних працях М.Наєнка “Романтичний епос: Ефект романтизму і українська література” і Ю.Коваліва “Романтична стильова течія в українській поезії 20 - 30-х років ХХ століття”. В українській драматургії 20-х років XX століття продукується значний драматургічний масив, увиразнений контуром Шевченкового слова, що побутує на таких рівнях: безпосереднє наслідування тематики, біографічний екскурс, і, нарешті, тонка взаємодія мистецьких систем (певні алюзії простежуються у багатьох пєсах аналізованого періоду, найяскравіше - у творчості І.Дніпровського, Я.Мамонтова, М.Куліша).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ