Романо-германська правова система - Курсовая работа

.1 Формування та основні етапи розвитку романо-германської правової сімїПід правовою системою розуміється сукупність внутрішньо узгоджених, взаємозвязаних, соціально однорідних юридичних засобів (явищ), за допомогою яких публічна влада надає регулятивно-організуючу і стабілізуючу дію на загальні відносини, поведінку людей і їх обєднань (закріплення, регулювання, дозвіл, зобовязання, заборона, переконання і примус е, стимулюванні і обмеженні, превенції, санкціях, і т.д.). Якби вираз «правова система» був лише простим синонімом обєктивного (або позитивного) права, то його значення було б сумнівним. Одна з таких категорій - правова система, що дає можливість аналізувати й оцінювати всю правову реальність в цілісному вигляді, а не окремі її компоненти. Право - ядро і нормативна основа правової системи, те, що звязує і цементує ланку. Крім права як стрижньового елементу правова система включає безліч інших доданків: правотворчість, правосуддя, юридичну практику, нормативні, правозастосовчі і право тлумачні акти, правовідносини, субєктивні права і обовязки, правові установи (суди, прокуратура, адвокатура), законність, відповідальність, механізми правового регулювання, правосвідомість і ін.Множинний, неоднорідний характер національних правових систем викликав численні спроби розбити їх на групи, здійснити їх класифікацію за класами, типами, виходячи з тих чи інших критеріїв. Слід, проте, констатувати, що визначення кількості сімей, груп, класів, типів, правових систем і належна їх класифікація завжди були і є дискусійними питаннями. Під правовою системою в «широкому» розумінні (правовою сімєю) мають на увазі більш-менш велику сукупність, класифікацію типів національних правових систем, близьких за конструктивними, техніко-юридичними та іншими особливостями. У різний час як критерії класифікації висувалися такі: різна роль правових джерел у правових системах, у звязку з чим розрізнялися: континентально-європейське, англо-американське та ісламське право (Леві-Ульман); ідеологічний і техніко-юридичний критерій з виокремленням трьох правових сімей: романо-германського, загального права і соціалістичної, а також «інших систем», мало повязаних між собою, - ісламського, іудейського права, права країн Азії і Мадагаскару (Рене Давід);Відповідно до цього правові системи даної групи мають зовнішність нормативно-законодавчих і в масовій правосвідомості сприймаються як такі, де право виступає переважно у вигляді «закону». Донині, поза всяким сумнівом, існували елементи, за допомогою яких створювалася система; але тоді було ще рано говорити про систему і, можливо, навіть про право. Додамо до цього, що пошану до права куди легше вселити приватним особам (держава може грати тут роль арбітра), чим державі - носію влади. Протягом довгого часу ділення «публічне право - приватне право» розглядали в рамках учення, що рахувало право «природним порядком», незалежним від держави і вищим по відношенню до нього. Реалізація цього права досяжна, лише якщо громадська думка вимагає від правителів і адміністраторів підпорядкування дисципліні і контролю; вона припускає, що правителі бачать в керованих громадян, а не підданих.Отже підсумовуючи все вище сказане можна зробити висновок, що романо-германське право сформувалось в ХІІ-ХШ ст. у результаті рецепції (запозичення) римського права країнами континентальної Європи. Підставою для рецепції в економічній сфері стали розвиток торгівлі, ремесел, зростання міст. Крім економічних причин, існували і соціально-культурні передумови запозичення Європою римського права. Протягом багатьох століть церква негативно ставилася до римського права, і знадобився авторитет середньовічного філософа Фоми Аквінського, щоб перебороти таке упередження. З XIII ст. романо-германське право активно розвивається, стає надбанням усієї Європи, крім острівної Англії.

План

Вступ

1. Загальна характеристика поняття - правова система

1.1 Сутність правової системи та її відмінність від інших правових категорій

1.2 Класифікація правових систем

Отже підсумовуючи все вище сказане можна зробити висновок, що романо-германське право сформувалось в ХІІ-ХШ ст. у результаті рецепції (запозичення) римського права країнами континентальної Європи. Підставою для рецепції в економічній сфері стали розвиток торгівлі, ремесел, зростання міст. Спочатку соціальною основою і сферою його застосування в середньовічній Європі було переважно міське населення, однак поступово ця правова система стала загальнонаціональною, континентально-європейською.

Крім економічних причин, існували і соціально-культурні передумови запозичення Європою римського права. Розвиток освіти, мистецтва, культури підготував грунт для сприйняття римських юридичних концепцій, поглядів, понять, конструкцій. Неабияку роль у цьому процесі відіграли університети, де відбувалося вивчення оригінальних римських текстів.

Важливою передумовою рецепції римського права було також благословення християнської церкви. Протягом багатьох століть церква негативно ставилася до римського права, і знадобився авторитет середньовічного філософа Фоми Аквінського, щоб перебороти таке упередження.

З XIII ст. романо-германське право активно розвивається, стає надбанням усієї Європи, крім острівної Англії. У XVI-XVIII ст. процес правового розвитку Європи здобуває нові форми. Загальні принципи римського права поступово інтегровані в національні нормативні системи. Цей процес завершився розробкою національного законодавства, національних кодексів.

Особливості норм романо-германського права наступні. Романо-германська норма права - загальне правило поведінки. Головною особливістю цієї норми, порівняно з англосаксонською прецедентною, виступає узагальнений, абстрактний характер, що викликає необхідність її тлумачення і конкретизації. Романо-германські норми мають системно-ієрархічний характер.

Найважливішим джерелом романо-германського права виступає закон. Закони приймаються парламентами країн цієї системи і володіють вищою юридичною силою, поширюються на всю територію держави, на всіх громадян. В усіх країнах романо-германської системи є писані конституції, за нормами яких визнається вища юридична чинність. Закон має пріоритет стосовно всіх інших джерел права. Він може заборонити чи легалізувати звичай, окремі положення судової практики, нормативні договори.

Структура романо-германського права відрізняється своєрідністю. У країнах романо-германської правової системи існує розподіл права на публічне і приватне. Підставою, критерієм виділення публічного права виступає загальний, державний інтерес (здійснення суспільних цілей і завдань), приватного права - особливий, приватний інтерес (реалізація цілей окремих осіб, громадян, організацій). Іншою структурною особливістю романо-германського права є послідовний галузевий розподіл норм, їх привязка до конкретних галузей права і правових інститутів.

Вступ

Романо-германська правова сімя має тривалу історію. Вона повязана з правом Стародавнього Риму, але більш ніж тисячолітня еволюція значно віддалила не тільки матеріальні і процесуальні норми цього права, але і саму концепцію права і правової норми від того, що було визнане за часів Августа і Юстініана. Романо-германські правові системи як би продовжують римське право, вони результат його еволюції, але жодним чином не є його копією. Останнє тим більше вірно, що багато їх елементів мають інші джерела, ніж римське право. В даний час романо-германська правова сімя розсіяна по всьому світу. Вона вийшла далеко за межі колишньої Римської імперії і розповсюдилася на всю Латинську Америку, значну частину Африки, країни Близького Сходу, Японію, Індонезію. Ця експансія пояснюється частково колонізацією, частково - тими можливостями, які дала для рецепції юридична техніка кодифікування, загальноприйнята романськими правовими системами в XIX столітті. Широке розповсюдження даної сімї і сама техніка кодифікування заважають побачити елементи єдності, що звязує ці різні правові системи, які на перший погляд носять суто національний характер і повністю відмінні одна від одної.

Романо-германська правова система є, мабуть, найбільш древньою і широко розповсюдженою у світі. Це пояснюється не лише її історичними коренями. Система відрізняється нормативною упорядкованістю й структурованістю джерел, стійкими демократичними правовими принципами, забезпеченням строгої юридичної техніки. Носіями і рушійною силою даної системи були найбільш могутні держави: два тисячоріччя тому Римська імперія, а потім зароджуються й розвиваються держави Європи -Франція, Німеччина й інші, їхній вплив на життя Європи й країн інших континентів, як у культурологічному змісті, так і у військово-політичному й економічному, був беззаперечним. Романо-германская система права набула характеру універсальної, зрозуміло, з тими особливостями й модифікаціями, яким вона піддавалася в різних регіонах світу.1. Алексеев С.С. Право: Азбука. Теория. Философия: Опыт комплексного исследования. - М., 1999 - 712 с.

2. Алексеев С.С. Теория права - М., 1994 - 224 с.

3. Ведєрніков Ю.А. Грекул В.С. Теорія держави та права: Навчальний посібник. - К., 2005. - 224 с.

4. Давид Рене. Основные правовые системы современности / Пер. с фр. и вступ В.А. Туманова. - М.,1988. - 496 с.

5. Загальна теорія держави і права / за ред. М.В. Цвіка. - Харків: Право, 2002. - 432 с.

6. Зайчук О. Правові системи сучасності та тенденції їх розвитку // Право України - 2002. - №11. - С.23 - 26.

7. Кагадін М. Поняття та елементи правових систем. // Право України. - 2004. - №12. - С. 32 - 36.

8. Каустова М.Г. Поняття правової системи в юридичній науці і практиці // Проблеми законності. - 2004. - Вип.66. - С. 152 - 158.

9. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Ученик. - М., 1998. - 400 с.

10. Марченко М.Н. Особенности судебного прецедента в системе романо-германского права. // Государство и право - 2006. - №8. - С. 22 - 28.

11.Общая теория государства и права В 2т. Академический курс. Т.2: Теория права / За ред. Марченка М.Н. - М.: Зерцало, 1998. - 639 с.

12.Терия государства и права: Учебник для вузов / Под ред. проф. В.М. Корельского и проф. В.Д.Перевалова. - М., 2002. - 616 с.

13.Терия государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. - М., 2001. - 776 с.

Размещено на .ru