Романи М. Шолохова і М. Стельмаха: проблеми національної специфіки - Автореферат

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано на кафедрі теорії літератури та журналістики Запорізького національного університету, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор, Гуменний Микола Хомич, завідувач кафедри української та зарубіжної літератур Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Ільїнська Ніна Іллівна, завідувач кафедри іноземних мов та літератури Херсонського державного університету; Захист відбудеться 9 червня 2011 року об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 58.053.02 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка за адресою: 46027, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (46027, м.Наприкінці ХХ століття значно підвищився науковий інтерес до національних питань, зокрема до художньо-естетичного осмислення національного характеру та менталітету, про що свідчать численні праці вчених різних галузей - філософів, культурологів, літературознавців, фольклористів: А. Українську літературу глибше можна осягнути у зіставленні з зарубіжною, і навпаки - остання пізнається тільки за умов досконалого аналізу рідної, оскільки творчість кожного митця тісно повязана як з національним, так і світовим літературним процесом. Стельмаха є показовою і становить широкий простір для багатоаспектного дослідження, чому сприяє своєрідна близькість: загальнолюдський підтекст, схожі тенденції історичного розвитку, наявність “вічних” образів, висока майстерність творів і яскрава національна специфіка художніх систем письменників. Дисертацію виконано на кафедрі теорії літератури і журналістики Запорізького національного університету в руслі наукового напряму його літературознавчих кафедр - “Літературний процес: проблеми типології і спадкоємності”. Стельмаха, в осмисленні та зіставленні у типологічному та генетичному аспектах їхніх формально-змістових особливостей, акцентуючи увагу на ідейно-тематичній, жанрово-стильовій, сюжетно-композиційній специфіці і визначенні своєрідності та новаторства романів М. Стельмаха.Стельмаха для розвитку української літератури доводиться численними розвідками (збірники історико-літературних праць “Про Михайла Стельмаха” (1962), “Михайло Панасович Стельмах” (1963). Стельмаха (“Хліб і сіль” та “Кров людська - не водиця”) на рівні літературної типології у контексті українсько-російських культурних стосунків була зумовлена багатьма факторами. Стельмаха “Кров людська - не водиця” і “Хліб і сіль” велике значення має поліаспектність у поданні витоків формування людської особистості: спогади героя про своє минуле, спогади про інших персонажів, власне повістування оповідача. Стельмах же у романах “Кров людська - не водиця” та “Хліб і сіль” створює збірний образ селян усієї України. У творах обох митців за допомогою відтворення генетичного фонду висвітлюються такі домінуючі проблеми буття людини, як війна і мир, життя і смерть, створення нового і руйнування старого, що набувають рівня загальнонаціонального і загальнолюдського звучання.У творах обох авторів висвітлюються вирішальні проблеми буття людини онтологічного і гносеологічного характеру, які набувають рівня загальнонаціонального і загальнолюдського звучання. Стельмаха, відчуваючи міцний родинний звязок (акцентація на певній соціальній групі), виступають своєрідними виразниками вічних традицій (ідеалів і прагнень) усього українського народу. Але романи “Хліб і сіль”, “Кров людська - не водиця” відзначаються активним пошуком героями власного місця, що було спровоковано зовнішніми, загальносуспільними чинниками (обставини, які стимулювали інтерес до минулого країни), а роман “Тихий Дон” - більш внутрішніми або індивідуальними (ситуації, що стосуються особистості людини, моральних чинників формування її характеру) відповідно до історичних подій. Письменники послуговуються різними прийомами і формами змалювання портрета (статичного і динамічного): він може відображатися в одній ситуації і більше не зявлятися у творі (часто епізодичні та другорядні персонажі), бути своєрідним портретом-лейтмотивом, що у наступних сценах доповнюється новими деталями або подаватись через окремі штрихи впродовж розвитку сюжету. Спостерігається повторювана подібність принципів змалювання портрета у романах “Тихий Дон”, “Кров людська - не водиця” і “Хліб і сіль”.

2. Основний зміст дисертації