Романи Льва Толстого "Анна Кареніна" та Гюстава Флобера "Пані Боварі" як зразки творів про кохання - Курсовая работа

У творчості обох цих письменників звучить також і тема кохання. Дослідження особливостей теми кохання у творах Льва Толстого “Анна Кареніна” та Гюстава Флобера “Пані Боварі” тому і є для нас цікавим, оскільки в літературознавстві цій темі не було присвячено достатньої кількості праць. Гюстав Флобер та його твори стали обєктами досліджень М. Літературознавець В.Єрмілов зазначив, що роман Льва Толстого “Анна Кареніна” гарний завдяки докладності й жвавості зображенням. Курсова робота складається зі Вступу, 2 розділів («Мотив кохання у романі «Анна Кареніна» Льва Толстого», «Модель ідеального світу в романі Гюстава Флобера «Пані Боварі»), Висновків, Списку використаної літератури, що нараховує 22 позиції.Ревнощі, на його думку, ображають жінку, а тому дружині необхідно довіряти: “Навіщо потрібно мати цю довіру, тобто абсолютну впевненість в тому, що його молода жінка завжди буде кохати лише його одного, він себе не запитував; але він не відчував недовіри, тому що довіряв і говорив собі, що вірити потрібно завжди” [17, 160]. І саме це бентежило чоловіка Анни, здавалося йому незрозумілим, тому що це і було саме життя. Ставлення Олексія Олександровича до Анни втілювало сутність його відношення до самого життя: ігнорування складності життя, заміна його штучною будовою зовнішньої логіки: “Питання про її почуття, про те, що робиться і може статися в її душі, - це не моя справа, це справа її совісті” [17, 162]. Дійсним життям для Толстого у романі було пристрасне бажання та вміння героїні жити життям всіх людей і кожного зокрема. І та обставина, що людина з цими безжиттєвими очима - чоловік Анни, з яким повязано було все її життя, ще більше загострює трагізм твору.В образах Кареніна і Вронського виражається загальна думка автора про те, що любов не може реалізуватися в тому суспільстві, в тій дійсності, тому що суспільство відчужене від справжнього життя. Розрив Анни саме з тими людьми, з якими було безпосередньо повязане її життя, особливо гостро виражає тему розєднання людей в пустині дійсності. І очима нелюбого їй Олексія Олександровича Кареніна й очима коханого Олексія Вронського на Анну дивилося не живе суспільство, несправжнє життя: “Дві людини, чоловік і коханець, були для неї двома центрами життя і вона постійно відчувала їх близькість” [17, 231]. Вронському постійно необхідно було перебувати в суспільстві, серед своїх друзів. Анна кохала, але не могла уявити собі, що все може зруйнувати суспільство, яке не могло й не прагнуло вибачити Анні її кохання.Лев Миколайович Толстой та Гюстав Флобер досить неординарно, незвичайно та майстерно підійшли до висвітлення питання кохання у своїх романах. Флобер зуміли показати вибір між особистою свободою людини та існуючими правилами поведінки в суспільстві. Аналіз творів показав, що особливо гостро перед автором постає питання непримиренного конфлікту особи і суспільства, жінки й суспільства. Обидва письменники вибрали кохання темою своїх романів, прагнення жінки до щастя. Перш за все, відмінність полягає в тій суспільно-політичній атмосфері, в часи якої жили та писали Л.Толстой та Г. Флобер.Була жінкою однієї з найважливіших осіб в Петербурзі і петербурзька Grande dame. Вона була дуже красива не через скромність грації та витонченість, які було видно у всій її фігурі, а ще й тому, що у виразі її миленького обличчя було щось особливо лагідне і ніжне. А що вже очі, то вони справді були прекрасні. Коли батько Руо поїхав, Емма закрила за ним двері з таким полегшенням, що навіть і сама була здивована. Анна відчувала майже фізичну насолоду, коли поруч неї був Сергій, коли зустрічала його довірливий і люблячий погляд, чула його наївні питання.

План

Вступ

1. Мотив кохання у романі «Анна Кареніна» Льва Толстого

1.1 Тема самотньої любові

1.2 Реальність та ілюзія як моделі поведінки

2. Модель ідеального світу в романі Г. Флобера „Пані Боварі”

Висновок

Література

Додаток

романтизм літературний толстой флобер кохання

Лев Миколайович Толстой та Гюстав Флобер досить неординарно, незвичайно та майстерно підійшли до висвітлення питання кохання у своїх романах. “Анна Кареніна” та “Пані Боварі”. Ця майстерність виявилася, перш за все, в актуальності піднятої теми. Л. Толстой та Г. Флобер зуміли показати вибір між особистою свободою людини та існуючими правилами поведінки в суспільстві. Аналіз творів показав, що особливо гостро перед автором постає питання непримиренного конфлікту особи і суспільства, жінки й суспільства. Обидва письменники вибрали кохання темою своїх романів, прагнення жінки до щастя. Проаналізувавши ці романи, ми можемо прослідкувати істотну різницю між ними. Перш за все, відмінність полягає в тій суспільно-політичній атмосфері, в часи якої жили та писали Л.Толстой та Г. Флобер. У той час, коли в Росії тільки йшла підготовка до революції, великі утопічні ідеали Франції було уже втрачено людьми. І Флобер перейняв ноту песимізму від своїх співвітчизників. Тому в його романі героїня не має шансів на щасливе майбутнє, на довгоочікуване почуття.

У романах авторів порушено складну, неоднозначну проблему. Суть її полягає в тому, аби художньо дослідити шлях особистості, приреченої на моральну та душевну деградацію і, зрештою, на фізичну загибель. Емма Боварі, Анна Кареніна - справжні діти свого часу. Вони виховані в середовищі, яке вичерпало себе. Емма, на відмінну від Анни, - жертва власних мрій, які навіть гіпотетично не мали жодних підстав для здійснення. Емма прагне чогось особливого, виняткового. Але ці прагнення зумовлені не тим, що вона зрозуміла недосконалість навколишнього життя, а тим, що себе цінує як особу, гідну чогось кращого. Ось чому героїня платить таку високу ціну за вдоволення власного егоїзму. Життя ошукало Емму. Вона не мала наміру ставати берегинею домашнього вогнища і таким чином реалізувати свій природний жіночий потенціал. Емма далека від прагнення глобального й корінного зламу суспільних стереотипів, спрямованих проти жінки. У центрі її устремлінь - лише вона одна, її спотворене “его”.

Лев Толстой звертає нашу увагу на те, що його героїня порушує, навіть зневажає, суспільну норму того часу. Анна пробивається крізь встановлені стереотипи до свого щастя. До поставленої мети - бути щасливою з Вронським. Героїня Толстого відчуває на собі дію двох ворожих сил: морального закону добра, співчуття та пробачення, і керуючої сили - закону суспільної думки. Анна постійно бореться проти другої сили. Вона всім своїм єством змагається за право бути товаришем, а не рабом. Анна віддала Веронському все, що було для неї дорожчим за життя. Вона, на відміну від Емми, жертвувала всім заради кохання. Хоча все це було марним. Найкращі духовні сили було безповоротно втрачено. Міцність дворянських звичок Вронського, його поглядів на життя виявилась непереможною. Анна віддала перевагу не рабству, а смерті. Саме в цьому і полягає духовна краса і поезія життя та боротьби Анни. Емма ж боролася лише зі своїми мріями та ілюзіями. Справжніх цінностей в її житті не було. Але обидві героїні поплатилися життям за свої прагнення та бажання.

У результаті аналізу романів прослідковується різкий контраст між потребами головних героїнь, їх особистим зростанням та можливостями суспільства. Різниця полягає і у способі реалізації цих потреб, глибині психологічного характеру героїнь. Обидва письменника, з урахуванням тогочасних поглядів і переконань, намагаються знайти рівновагу та гармонію у стосунках жінки зі світом. Емма та Анна використовують ту саму сутність проблеми. Однак кожна з них наділена власним неповторним характером і складною долею.

Героїня Г. Флобера - “пропаща сила”, яка зосередила всі сили свого духу й характеру на мізерних цілях, дійшла до безславної загибелі. У Л. Толстого Анна йшла за покликом серця. Вона кохала і повністю віддалась своєму почуттю. Анна хотіла належати не лише своєму коханому, а й усьому суспільству, прагнула робити якусь велику справу.

Зосередженість Емми та Анни на своїх бажаннях, на коханні відбилися і на їх стосунках з дітьми. Та, проаналізувавши і цю ситуацію, ми дослідили різницю між Анною та Еммою як матерями. Жертвою честолюбних устремлінь пані Боварі стала її дочка Берта. Щастя материнства, як і щастя подружнього життя, оминуло Емму. Вона була вірна своїй схильності все ідеалізувати, і очікувати народження сина, щоб у ньому втілити свій ідеал чоловіка. Позбавлена материнської уваги, найменшого тепла і турботи, дівчинка росте поза сферою інтересів Емми. У Анни зовсім інша ситуація. Вона дуже любила сина і не могла уявити свого життя без Сергія. Трагедія Анни поглиблюється ще й тим, що вона повинна була вирішити питання про неможливість самого життя, якщо не можна зєднати Сергія та Вронського.

Навіть простеживши останні хвилини життя Емми та Анни, ми можемо зробити висновок про причини їх самогубства. Вони, можливо, ґрунтувалися на кохані, але по своїй суті були зовсім іншими. Анна гине через те, що не може бути поряд із сином та коханим одночасно. Вона відчуває, що втрачає їх обох. Емма пішла на цей страшний крок, тому що була на межі цілковитого фінансового краху, краху ілюзій та надій. Звідси стає зрозумілим, що моральні цінності цих героїнь були різними.

Та спільною рисою Льва Толстого і Гюстава Флобера є те, що вони обоє показали нам всю складність шляху особистості до своїх мрій, надій та кохання. З особливою гостротою висвітлили питання впливу суспільних норм на розвиток героїнь та їх почуттів. Проведення паралелей між романами “Анна Кареніна” та “Пані Боварі ” надають нам змогу зрозуміти, що кохання може розвиватися лише на ґрунті доброти, щирості у стосунках, взаємопідтримки як близьких, так і суспільства. Анна, на відміну від Емми, потребувала цієї допомоги.

1. Бабаєв Є. “Анна Кареніна” Льва Толстого. - М., 1979. - 457 с.

2. Бичков С. Л.М. Толстой: опис творчості. - М., 1954. - 479 с.

3. Білінкіс Я. Про творчість Толстого. - М., 1959. - С. 326.

4. Бодлер Ш. “Пані Боварі” Г. Флобера // Всесвіт. - 1988. - №7. - С. 115-118.

5. Бойко М. На рахунок епіграфу до роману “Анна Кареніна” // Література в школі. - 1969. - №4. - С. 62-65.

6. Вересаєв В. Живе життя. - М., 1929. - С. 129.

7. Горький М. Історія російської літератури. - М., 1939. - С. 295.

8. Громека М. Останні твори Толстого. - М., 1894. - С. 73.

9. Єременко О. У полоні романтичних уявлень, або обережно: боварізм // Всесвітня література. - 1999. - №7. - С. 42.

10. Єрмолов В. Роман Толстого “Анна Кареніна”. - М., 1963. - 135 с.

11. Мопассан Г. Повне зібрання творів. - т. 8. - М., 1954. - С. 165.

12. Могильова Т. Про світове значення Толстого. - М., 1957. - 126 с.

13. Роман Л. Толстого “Анна Кареніна” та наукові суперечки 60-70-х рр. ХІХ століття. // Російська література. - 1985. - №3. - С. 104.

14. Скуратівський В. Перечитуючи Флобера // Всесвіт. - 1971. - №2. - С. 108-113.

15. Султанов Ю. Г. Флобер: немає прекрасних думок без прекрасної форми і навпаки // Всесвітня література. - 2000. - №11. - С. 37.

16. Теплінський М. Історія російської літератури ХІХ століття. - К., 1991.

17. Толстой Л. Зібрання творів в 12 томах. - М., 1987. - т. 7. - 445 с.

18. Толстой Л. Зібрання творів в 12 томах. - М., 1987. - т.8. - 392 с.

19. Толстой у спогадах сучасників: В 2 томах, - М., 1955. - т.1. - 476 с.

20. Флобер Г. Зібрання творів в 3 томах. - М., 1985. - т.1. - 350 с.

21. Флобер Г. Зібрання творів в 2 томах, - К., 1987. - т.1. - 360 с.

22. Храпченко М. Лев Толстой як художник. - М., 1963. - 662 с.