Аналіз поетичних і семантичних особливостей романів Е.М. Форстера. Моделі подолання стереотипів вікторіанського роману і становлення індивідуальних рис модернізму у творах письменника. Статус творчості Форстера в історико-літературній перспективі.
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукАНОТАЦІЯ форстер роман літературний модернізм Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.04. У дисертації вперше в вітчизняному літературознавстві здійснений комплексний філологічний аналіз та інтерпретація пятьох головних романів англійського письменника ХХ століття Е.М. Шлях поступового «зчитування» суті твору - «від поетики до семантики», тобто від «як» до «що», дозволяє виявити в романах нову, не реалізовану до Форстера, змістово-формальну єдність, діалектику успадкованих і трансформованих («модернізованих») класичних рис - і новостворених художніх пропозицій, в яких Форстер виступає як один із засновників модернізму. Романи «Де ангели ступить страшаться», «Кімната з видом», «Найдовша подорож», «Говардз Енд», «Подорож до Індії» розглядаються як втілення діалектики приналежності Форстера до нового літературного напряму, в якому головує «зняття» або внутрішня зміна успадкованих стандартів.Едвард Морган Форстер (Edward Morgan Forster, 1879 - 1970) є постаттю «перехідного періоду» в розвитку англійської літератури, коли на зміну традиціям реалізму ХІХ століття зявилося мистецтво ХХ століття з його трагічним баченням світу й загостреною увагою до глибинної психології людини; романістику Форстера можна потрактувати як звязкову ланку між реалізмом ХІХ і ХХ століть. Література періоду модернізму привертає нині все більшу увагу науковців, але такому її аспекту, як момент становлення модернізму й переходу до нього від більш ранніх художніх систем, присвячено вкрай мало дослідницьких робіт. У даному дослідженні розглядаються ті аспекти поетики й семантики романної системи Форстера, які ним не «засвоєні», а «народжені», уточнюється роль Форстера у художніх пошуках англійської літератури першої третини ХХ століття, виявляються особливості його творчої практики як митця у позиції «переходу» (“a transitional figure”), контури того унікального сплаву надбаних цінностей і нових сміливих ініціатив, які вирізняли і вирізняють його творчість протягом всього ХХ століття. Можна назвати певну кількість робіт, де Форстера проголошують або реалістом, або митцем «у переході» до модернізму; нашою ж метою було не «проголосити», а шляхом аналізу й інтерпретації якомога повніше показати, в чому саме полягали ці особливості його мистецтва. Форстера «Де ангели ступить страшаться» (“Where Angels Fear to Tread”, 1905), «Кімната з видом» (“A Room with a View”, 1907), «Найдовша подорож» (“The Longest Journey”, 1908), «Говардз Енд» (“Howards End”, 1910), «Арктичне літо» (“Arctic Summer”, початий в 1911 р.), «Подорож до Індії» (“A Passage to India”, 1925); залучаються також есеїстика, книга «Аспекти роману» (Кембридж, 1927), посмертно надрукований «Моріс» (1914; 1970).У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його мету, завдання, наукову новизну, методологічні засади, теоретичне і практичне значення дисертації, охарактеризовано творчість Е.М. Форстера (вітчизняні та зарубіжні») проаналізовані оцінки творчості письменника зарубіжними та вітчизняними дослідниками від тих, що зявилися після його першого опублікованого твору (1905 р.), до сучасності (роботи 2000-их років) та розуміння ними проблеми модернізму в творчості Форстера. Так, Келвін Бедіент зіставляє романи Форстера з романами Джордж Еліот і Д.Г. Лоренса. Влодавська, аналізуючи роман «Найдовша подорож», доходить висновку, що в творі очевидна певна близькість Форстера з А. Беннетом. Розходження оцінок критиків обумовлюється й однією з найоригінальніших рис романної творчості Форстера, тією, в якій він передує модерністським новаціям та змінам у романах 1910-1920 рр.: неоднозначність образів (Лілія, Геррієт), відсутність єдиного безперечного героя, і, водночас, можливість з рівним правом виділити кількох головних, незбагненність внутрішнього життя героя, коли ані він сам, ані автор не може пояснити його думки і вчинки.З аналізу романів Форстера очевидно, що в них класична літературна традиція англійського роману XVIII-XIX століть присутня як сума безперечних надбань (виразність зображень середовища й характерів, бажання дати читачеві «глибину» і «суть» речей за їх «поверхнею»), як «тло», відносно якого вводяться і на якому виступають усі новації і зміни, що модернізують оповідь та просувають її до нових рівнів літературного пізнання людини і світу. У романі «Де ангели ступить страшаться» визначальними ознаками модерністичності можна вважати передусім органічність трагікомедії замість штучного відокремлення трагедії від комедії та відмова від умовного розподілу героїв на «позитивний - негативний». Новий підхід до роману дається взнаки у зміненні характеру автобіографізму і форми присутності автора, зміщення субєктивного, автопортретного з центру на узбіччя роману на користь обєктивного, нехай і іронічного зображення.
План
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
