Роман Михайла Старицького "Розбійник Кармелюк": типологія жанру - Автореферат

Національний педагогічний університет імені М.П. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукХудожнє й історичне осмислення видатної національно-історичної постаті - Устима Кармалюка - видається сьогодні дуже актуальним, особливо в романі М.Старицького “Розбійник Кармелюк”, тим більше, коли йдеться про історію написання цього твору, його жанрову структуру, імпульси, що так чи інакше сприяли появі цього унікального епічного полотна. Сучасна наука про літературу потребує не тільки прилучення до літературознавчого обігу численних письменницьких імен, їх творів, а й нового прочитання, переосмислення навіть тих класичних постатей у нашому письменстві, які навіть за радянських часів були віднесені до пантеону великих. Старицький - прозаїк, автор історичних романів і повістей, у яких натхненно оспівано героїчну боротьбу українського народу за волю й незалежність у XVII - ХІХ ст., добре усвідомлював, що звернення до історичного буття нації в умовах бездержавності України є справою справді актуальною в піднятті національної самосвідомості народу. Літературознавці по-різному оцінювали історичну прозу М.Старицького: обєктом наукових студій була здебільшого поезія та драматургія митця (праці І.Франка, О.Пчілки, М.Петрова, М.Зерова, С.Єфремова, М.Дяченка, В.Коломійця, Л.Демянівської, Н.Левчик та ін.), проза письменника розглядалася побіжно, спорадично, у загальному контексті творчості М.Старицького (М.Сиротюк, В.Бєляєв, В.Олійник). І хоч існують праці про М.Старицького-прозаїка (В.Тищенко “Історичний роман М.Старицького про Кармалюка”, 1960; дисертаційне дослідження Т.Тищук “Трилогия М.П.Старицкого “Богдан Хмельницкий” в контексте украинско-русских литературных связей”, 1990), на яких позначились вульгарно-соціологічні оцінки, все ж і досі немає комплексного естетичного аналізу історичної прози М. Старицького.У першому розділі “Генеза та естетична природа історичних творів М.Старицького” акцентується увага на тому, що М.Старицький-прозаїк формувався під впливом тих літературних традицій історичної белетристики, які склалися у світовій художній практиці та власне в українському письменстві. На час написання роману М.Старицький, зважаючи на обєктивні і субєктивні причини, не мав можливості познайомитися з власне українськими історіографічними матеріалами про Кармалюка, бо їх, на жаль, не було. Уважне прочитання роману “Розбійник Кармелюк” дає підстави твердити, що основним джерелом для написання цього твору була белетризована розвідка польського дослідника Йосипа Ролле “Кармелюк”. Одними із найважливіших джерел роману М.Старицького були фольклористичні розвідки і народнопоетичні жанри про Кармалюка, опубліковані свого часу в журналі “Киевская старина” (Є.Маковський “Из рассказов о Кармелюке”, Ю.Олтаржевський “Воспоминания старожила о Кармелюке”, С.Венгржиновський “Еще кое-что о Кармелюке” тощо), народнопоетичні різножанрові твори, що сприяли рельєфнішому і повнішому відображенню місцевого національного середовища, духовної атмосфери часу. Сповідуючи закони жанру історико-пригодницького роману, М.Старицький наснажує свій твір рельєфними просторовими і часовими параметрами людських життів: це не тільки скрупульозне зображення еволюції головного персонажа, а й моделювання людських доль героїв другого плану (Олеся, Уляна, Хоздодат), з іменами яких повязані інші сюжетні вузли твору, і які немовби стверджують думку Гегеля, що роман є епосом приватного життя людини.

Основний зміст роботи