Дослідження авторського підходу до використання джерел у історичному романі, на прикладі творчості польського письменника Г. Сенкевича. Оцінка суспільного та літературного контексту епохи роману. Розгляд підсистеми дискурсу у творі "Вогнем і мечем".
При низкой оригинальности работы "Роман Г. Сенкевича "Вогнем і мечем": джерела і художній дискурс", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукСенкевича „Вогнем і мечем” (друкувався в періодиці у 1883-1884 рр.) став новаторським у жанровому плані, однак контроверсійним у трактуванні історичних подій. У Польщі він „досі детермінує (звичайно ж, на популярному рівні) інтерпретацію польсько-українського минулого”, залишаючись одним із наріжних каменів польської національної ідентичності: „Процеси загарбницької колонізації Польщі в ХІХ і ХХ ст., та протилежні їм мрії Сенкевича про колонізацію інших витворили у чомусь парадоксальну польську постколоніальну ментальність”. Рецепція „Вогнем і мечем” постійно супроводжувалася надзвичайною емоційністю. Після появи твору протягом декількох десятків років вирували пристрасті в колах польських критиків, літературознавців, письменників: більшість сприйняла твір захоплено, зокрема С. За радянських часів українська полоністика майже не зверталася до літературознавчого аналізу „Вогнем і мечем”: подекуди можна було натрапити лише на побіжні згадки про „зоологічний націоналізм” автора.Твардовського) як джерельного підґрунтя роману: саме з них автор мав змогу реконструювати риси шляхетського дискурсу XVII ст., архаїчні мовні й стилістичні особливості. Розглянуто широкий діапазон оцінок сарматсько-барокового стилю в численних інтерпретаціях, основою розбіжностей поглядів учених визнано авторську спробу ототожнити свій ідеал зі „стилістикою” зображеної епохи, що призвело до архаїзації образу минулого і полемічних спалахів тогочасного наукового дискурсу. Зазначено амбівалентність сарматсько-барокової стилізації на рівні образів персонажів: з одного боку, складна орнаментна риторика і пишна метафорика є матеріалом для пародій чи гумористичних наслідують, іронічної чи гротескної репрезентації образу сармата, з іншого боку - лицар з його кодексом честі і патріотизму, чеснотами мужності та жертовності воскресає у межах авторового уявлення про ідеал. Поряд із безперечним запозиченням даних з цього джерела, в романі „Вогнем і мечем” є й суттєві розбіжності, перекручення, які стосуються змалювання українських селян та особливостей історичного моменту: гіпертрофовано негативні сторони й відкинуто позитивні, співчутливі моменти. Автор полемізує із традицією у цілому, а не з окремими текстами: очорнення козацтва є свого роду голосом у суспільно-політичному дискурсі, дискусійною реплікою, на підтвердження правдивості якої автор скористався вибірковим та тенденційним „цитуванням” джерела.
План
. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇЇхній фактичний зміст здебільшого оброблявся в руслі одного з функціональних стилів роману.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
