Роман Джорджа Оруелла "1984" у контексті антиутопії першої половини XX століття - Автореферат

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТАВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Робота виконана на кафедрі історії зарубіжної літератури та класичної філології Харківського державного університету Міністерства освіти України. Науковий керівник: доктор філологічних наук, академік АН ВШ України, професор Міхільов Олександр Дмитрович, завідувач кафедри історії зарубіжної літератури та класичної філології Харківського державного університету Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Демченко Володимир Дмитрович, Дніпропетровський державний університет, завідувач кафедри журналістики; кандидат філологічних наук, доцент Семейкіна Наталія Миколаївна, Харківська державна академія культури, доцент кафедри літератури. Провідна установа: Сімферопольский державний університет, кафедра російської та зарубіжної літератури, Міністерство освіти України, м.В ХХ сторіччі мрії про “земний рай”, “золотий вік”, які завжди супроводжували людство на шляху його розвитку, отримують реальні шанси бути втіленими у життя, що приводить до трансформації двохтисячолітньої утопічної традиції, переорієнтації літератури на пріоритетний розвиток негативної утопії (антиутопії). Цю ситуацію маловивченості можна пояснити зневажливим ставленням до жанру негативної утопії, яку довгий час не визнавали за рівноцінний жанр у просторі великої літератури, а також надмірно політизованим підходом до творів Дж. Актуальність дослідження зумовлена по-перше, назрілою у сучасному вітчизняному літературознавстві необхідністю дати обєктивну оцінку антиутопії першої половини ХХ ст., дослідити умови її формування i розвитку, взаємовідносини з класичною утопією, по-друге, недостатньою вивченістю творчості засновників негативної утопії ХХ ст. Хакслі, які своїми романами “Ми” та “Цей дивний новий світ” надали творчий імпульс подальшому розвитку одного з перспективних напрямків у сучасній літературі, по-третє, потребою звернутися до вивчення творчості Джорджа Оруелла, який зробив великий внесок у справу формування і становлення негативної утопії, надання їй статусу великої літератури. В літературознавстві останніх років проблеми позитивної та негативної утопії стають все більш злободенними й знаходять глибоке теоретичне осмислення.Оруелла дає змогу відійти від традиційного погляду на утопію та антиутопію як протиставлених жанрів, намічено шляхи сучасного розгляду проблеми утопії та антиутопії. Утопія трактується як неіснуюча, досконала країна; мрії про щастя; зображення досконалого суспільного устрою, позбавленого наукового обгрунтування; довільне конструювання ідеалів; загальна назва планів, проектів, для реалізації яких немає практичних підстав; нездійсненні плани соціальних перетворень; сукупність соціальних ідей, лозунгів, цілей, які мають відтінок популізму; літературний жанр, який змальовує неіснуюче досконале суспільство. Основні характерні риси утопії подаються авторами не в теоретичних положеннях, а реалізуються у всій художній структурі твору: його проблематиці, характерному сюжеті, особливій композиції, своєрідному зображенні образної системи. Порівняно з позитивною класичною утопією проблема визначення антиутопії ускладнюється тим, що вона й досі не має єдиної назви: у працях сучасних вчених у різних співвідношеннях вживаються терміни “какотопія” (погане місце, держава зла) ; “негативна утопія” (альтернатива позитивній утопії) ; “контрутопія” (свідоме протиставлення іншій, написаній раніше, утопії) ; “дистопія” (погане місце, перевернута утопія) ; “квазіутопія” (уявна, несправжня утопія) та інші. У другому підрозділі першого розділу - “Еволюція жанру утопії i сучасний підхід до його осмислення” - простежуються основні етапи розвитку утопічної думки людства, досліджуються головні твори утопічного напрямку в літературі, що дає загальне уявлення про шляхи розвитку світової утопічної традиції i дозволяє виявити характерні типологічні риси утопічної літератури різних періодів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ