Роман Дж. Еліот "Daniel Deronda" в контексті вікторіанської літератури - Курсовая работа

Кажучи про літературу, то слід відмітити, що за часів вікторіанської Англії, на зміну романтизму приходить реалізм, відображаючи усю дійсність того часу. Через те, що саме у цей період у Європі активно розвивається пропаганда антисемітизму, Англія не мала змоги обійти це стороною. Єврейське питання - це гостра проблема, котру розвивали різноманітні письменники, підтримуючи у своїх творах прискіпливе ставлення до єврейського народу. У нашій роботі ми розглянемо й порівняємо різноманітні образи, котрі будуть яскраво відображати час, у якому вони живуть, й положення, котре вони займатимуть у суспільстві. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі: - розглянути єврейське питання у вікторіанській Англії;Були й інші причини: - не прийняття того, що цей народ був обраний самим Господом; Упередження проти євреїв в Англії відображались в різноманітних законах, публічних виступах та в літературі - усе це було частиною населення ранньої епохи вікторіанства. Так, він був не першим євреєм у парламенті, але він був єдиним, хто отримав таку важливу посаду. Не можна стверджувати, що становище їхньої сімї було важким; Ісак мав змогу спілкуватись з різноманітними людьми, які мали становище в суспільстві значно вище за його. З цим успіхом прийшли й труднощі: йому не довіряли, йому заважали - це було саме те, що переслідувало будь-якого чоловіка низького походження, та ще й єврея за національністю.Доля її складається так, що бажаючи показати своє критичне ставлення до Християнства, вона починає писати. Перекладаючи з німецького «Життя Ісуса», Еліот вивчила іврит. Ніби сама доля вела письменницю до євреїв, ніби саме їй судилося освітлювати це питання у своїх творах. Саме в євреї Мордекаї вона відображає прагнення обєднати народ на Святій Землі. Еліот та євреїв, то слід додати, що по своїй натурі вона була борцем, котрий протистояв проти думки суспільства.У першому розділі ми розглянули роман Дж. Еліот “Daniel Deronda” в контексті вікторіанської літератури, виділяючи ті фактори, які послугували саме створенню цього роману. Було виявлено, що цей період в історії Англії вважався дуже вдалим для різноманітних областей, у тому ж числі й для літератури. Треба зазначити, що великий слід залишили події, які відбувались у Європі. Було зазначено, що чітко окреслених причин до такого відношення не було.З дитинства їй казали, що вона варта усього самого найкращого; тепер важко було їй догодити, бо стосовно усього в неї була власна думка, власне бачення світу, що дуже рідко співпадало з думкою оточуючих. Вона була однією з тих, чиєю компанією насолоджувались, імя її було на вустах. Хенлі був чоловіком дуже складним. Her observation of matrimony had inclined her to think it rather a dreary state in which a woman could not do what she liked, had more children than were desirable, was consequently dull, and became irrevocably immersed in humdrum” [11]. Для себе вона вже все вирішила, навіть була готова прийняти пропозицію Грендкорта, якби не правда про його стосунки з іншою жінкою, від якої він мав дітей.Тільки коли він на одинці зі своїм помічником Лажем, ми можемо судити про нього, а сутність розкривається саме у той час, коли він знаходиться з жінками: Гвендолен та Лідією. Ця молода жінка знала собі ціну, знала, як чоловіки дивляться на неї та насолоджувалась своєю владою над ними. В нього був лише помічник Лаж, котрий робив за нього ту роботу, якою не хотів «бруднити» руки Грендкорт. Можливо, навіть, він думав про людей набагато краще, ніж вони були насправді. Якщо порівнювати Гвендолен Харлет та Міру Лапідот, то одразу можна зазначити, що ці дві жінки зовсім різні, з різними почуттями, переживаннями, долями та життями.У другому розділі ми розглянули своєрідність побудови роману Дж. Еліот - вона вміє підтримувати цікавість читача упродовж усього роману. У цьому розділі ми розглядали дві сюжетні лінії - лінію Гвендолен Харлет та Даніела Деронди. Гвендолен проходить еволюцію від самозакоханої дівчини, до жінки, котра знайшла сенс у житті. Розглядаючи образи-символи в романі, можна зробити висновок, що вони надзвичайно доповнюють роман, роблячи його композицію більш цікавою.Еліот “Daniel Deronda” у контексті вікторіанської літератури, визначаючи сюжетно-композиційну своєрідність роману письменниці. Було визначено, що саме у цей час набув поширення реалізим, яких відображав справжнє життя суспільства, ставлення до народу. За свою політичну карєру Дізраелі зробив величезний вклад у розквіт англійської держави, тим часом й не забуваючи про свій народ, для якого він також зробив багато чого. Кажучи про літературу, то як вже зазначалось, не менш великий вклад він зробив і в цю галузь, відкривши перед читачем образ єврея, не схожого с тим образом, котрий навязувався письменниками-антисемітами . У роботі також було розглянуто відношення самої письменниці до єврейського народу.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Роман Дж. Еліот “Daniel Deronda” в контексті вікторіанської літератури

1.1 Єврейське питання у вікторіанській Англії. Доля Б. Дізраелі

1.2 Єврейська проблема у творах Ч. Діккенса та Б. Дізраелі

1.3 Дж. Еліот і євреї

Висновки до розділу 1

Розділ 2. Своєрідність побудови роману Дж. Еліот «Daniel Deronda»

2.1 Сюжетні лінії Гвендолен Харлет і Деніела Деронди та їх співвідношення

2.2 Єврейська спільнота versus англійські аристократичні кола в романі

2.3 Образи-символи та алюзії на Біблію в романі (Деніел-Моісей)

Висновки до розділу 2

Висновки

Список використаних джерел

У першому розділі ми розглянули роман Дж. Еліот “Daniel Deronda” в контексті вікторіанської літератури, виділяючи ті фактори, які послугували саме створенню цього роману.

Було виявлено, що цей період в історії Англії вважався дуже вдалим для різноманітних областей, у тому ж числі й для літератури. Саме у цей час відбувся перехід від романтизму до реалізму, відображаючи усі людські реалії.

Треба зазначити, що великий слід залишили події, які відбувались у Європі. Антисемітизм - рух, направлений проти єврейського народу, знайшов своє продовження на сторінках різноманітніших романів та повістей.

Було зазначено, що чітко окреслених причин до такого відношення не було. Існує безліч припущень, котрі вчені не перестають робити. Одна з найважливіших - євреї розіпнули Христа. А як відомо - думку суспільства змінити дуже важко, особливо, коли більша частина населення укріпилась у цім упередженні.

Більшість письменників використовувала образ єврея, як образ якогось бандита чи розбійника, який шкодить суспільству, не поважаючи закони. Але були й ті, котрі пішли проти думки більшості. До цієї невеликої кількості відносяться Б. Дізраелі та Дж. Еліот. Як ми зазначили у роботі, їм не був байдужий народ, який так гнобили. Дізраелі узяв собі за мету полегшити життя народу, до якого належав і він сам. У його романах «Алрой», «Такред» і «Лотар» ми бачимо героїв, котрі шукають себе, шукають свої корені, та не цураються свого походження.

У ході дослідження було виявлено, що Дж. Еліот вибрала цю тему для свого роману саме для того, щоб показати, що вона не дуже хвилюється через думку суспільства. Її життя було суцільною боротьбою, і саме таку боротьбу вона відобразила на сторінках свого роману.

Розділ 2. Своєрідність побудови роману Дж. Еліот “Daniel Deronda”У другому розділі ми розглянули своєрідність побудови роману Дж. Еліот “Daniel Deronda”.

Роман дуже насичений різноманітними образами, і як вже зазначалося, одні відносяться до єврейського суспільства, а інші - до аристократії. Сюжетні лінії теж різноманітні, часом заплутані, але настільки цікаві. Саме це є своєрідною рисою романів Дж. Еліот - вона вміє підтримувати цікавість читача упродовж усього роману.

У цьому розділі ми розглядали дві сюжетні лінії - лінію Гвендолен Харлет та Даніела Деронди. Саме вони є найяскравішими, хоча це можна й заперечувати.

Перед нами постають дві «долі», котрі після зустрічі вже не зможуть жити як раніше. Вони впливають один на одного, змінюються, «дорослішають» у своїх поглядах на життя. Гвендолен проходить еволюцію від самозакоханої дівчини, до жінки, котра знайшла сенс у житті. Деніел знайшов себе, відкрив у собі те, що так довго прагло вирватись на волю - це його кохання до Міри.

З цими героями повязані й інші. Грендкорт, страшний чоловік, котрий живе тільки для особистої втіхи, та Міра - дивовижне творіння, котре прагне знайти свою родину. Кажучи про Гредкорта, то слід підкреслити, що саме такий чоловік був потрібен Дж. Еліот, щоб показати читачеві зломлену Гвендолен. Не вийди вона за нього, вона не стала б тою, якою ми побачили її наприкінці роману.

Для Даніела Міра виявилась тим світлом, котрого він не помічав раніше. Вона його багатому навчила. Напевно саме вона показала йому, що хто б не був твоїми близькими, їх треба кохати, їх треба прощати. Зустріч з нею привела його до Мордекая, де Деронді й судилося повязати своє життя з народом, який був і його по крові й по духу.

Розглядаючи образи-символи в романі, можна зробити висновок, що вони надзвичайно доповнюють роман, роблячи його композицію більш цікавою.

Перший символ - вода, з котрим ми зустрічаємось неодноразово. У роману вода є тою, що дарує життя, і тою, що забирає. І в одному і в іншому випадку вода дуже сильно змінює життя героїв.

Коні - символ, який має дуже глибоке значення у романі. Конем виступає й образ волі, незалежності. Цю свободу кінь втрачає, як тільки комусь вдасться його приручити - силою, або любовю.

У другому розділі ми також розглянули алюзії на Біблію, де Даніель Деронда порівнюється з Моісеєм. Було зазначено, що долі цих двох героїв дуже схожі. Обидва отримали місію, та мали її виконати.В ході дослідження і використання культурно-історичного та порівняльно-типологічного методів у нашій роботі ми розглянули роман Дж. Еліот “Daniel Deronda” у контексті вікторіанської літератури, визначаючи сюжетно-композиційну своєрідність роману письменниці. Було визначено, що саме у цей час набув поширення реалізим, яких відображав справжнє життя суспільства, ставлення до народу.

Однією із рис літератури того часу є антисемітизм. Антисемітизм - одна із форм проявлення нетерпимості до єврейського народу, викликана расовими упередженнями [3]. Охвативши Європу, він набув поширення й у вікторіанській літературі. Одним із письменників, котрий відображав певні риси цього напрямку є Ч. Діккенс. У своєму романі «Олівер Твіст», він створив антігероя єврея. Фейджін уособлює у собі усе те погане, що може бути в людині.

Як було зазначено у роботі, від такого упередженого ставлення страждав й Б. Дізраелі. Але це не завадило бути йому тим єдиним євреєм, котрий зміг так високо піднятись. Він дуже довго прямував до посту премєр-міністра. За свою політичну карєру Дізраелі зробив величезний вклад у розквіт англійської держави, тим часом й не забуваючи про свій народ, для якого він також зробив багато чого. Владу, котру він мав, він використав на благо єврейського народу. Кажучи про літературу, то як вже зазначалось, не менш великий вклад він зробив і в цю галузь, відкривши перед читачем образ єврея, не схожого с тим образом, котрий навязувався письменниками-антисемітами .

У роботі також було розглянуто відношення самої письменниці до єврейського народу. Є дуже цікавим той факт, що за часів свого юнацтва, Еліот відійшла від релігії, навіть почала вивчати літературу супроти неї. Але саме їй судилося підняти єврейське питання у своєму романі. Вона приклала багато зусиль задля написання, правдивого передання історії, фактів. Те, проти чого вона йшла з початку, стало ціллю її роману надалі.

В романі вона відображає єврейський народ, як носія моралі, утілюючи в їхніх образах людяність, відвертість, щирість та безмежну доброту. Саме єврейському суспільству вона протиставляє аристократичний світ, зі своїми пороками, лицемірством та брехнею.

У своїй роботі ми розглянули дві основні сюжетні лінії - лінію Гвендолен Харлет та лінію Даніела Деронди. Як вже було зазначено, вони дуже сильно вплинули один на одного, одночасно впливаючи й на оточуючих. Їм не судилося бути разом. Кожному з них уготована власна доля. Та й такі стосунки не мали ніякого шансу на щасливе життя. Суспільство б такого не прийняло.

Порівнюючи образи Міри та Гвендолен, ми прийшли до висновку, що ці дві жінки дуже різні, із різних шарів суспільства, і їх просто не можна порівнювати за однаковими критеріями. Так, в Мірі більш доброчесності, але огонь і воду ніхто не порівнює, віддаючи комусь першість. Вони різні і в цьому їхня особливість.

Протиставляючи Хенлі Грендкорта та Мордекая, то тут одразу можна зазначити, що вони схожі лише у тому, що життя їхнє закінчилось раніше, ніж їм хотілось. Але перший ніколи б не змінився, а другий ще так багато зміг би зробити. Мордекай мав мрію, котра вела його усі ці роки, він жив заради свого народу. Хенлі ж жив тільки для себе, тому тут однозначно можна казати, що його шлях закінчився без усіляких «нагород».

Як вже було зазначено, в романі є алюзії на Біблію. Дж. Еліот сама писала про цю схожість, і це не просто так. Деронда - це другий Моісей, котрий мав допомогти євреям зробити «ісход» до землі, яку заповів їм Господь.

1. Аникин Г.В., Михальская Н.П. История английской литературы / Г.В. Аникин, Н.П. Михальская. - М.: Высшая школа, 1975. - 431 с.

2. Аникст А. История английской литературы / А. Аникст. - М.: Министерство просвещения РСФСР, 1956. - 474 с.

3. Антисемітизм

4. Библия

5. Всемирная исторя. Люди, события, даты. - М.: Издательский Дом Ридерз Дайджест, 2007. - 576 с.

6. Давыдова Л.К. - Джордж Элиот. Ее жизнь и литературная деятельность

7. Дізраелі Б. - Алрой

8. Дізраелі Б.

9. Діккенс Ч. - Олівер Твіст

10. Еліот Дж. - Daniel Deronda

11. Моруа А. Жизнь Дизраэли / А. Моруа. - М.: Издательство политической литературы, 1991. - 254 с.

12. Стюарт Р. Идеи и наш мир. Великие концепции пришлого и настоящего / Р. Стюарт. - М.: БММ АО, ТЕРРА-Книжный клуб, 1998. - 224 с.

13. Antisemitism

14. Disraeli В.

15. Disraeli В. - Tancred

16. Disraeli В. - Lothair

17. Eliot G.

18. Sanders A. The Short Oxford History Of English Literature / A. Sanders - N.Y.: Oxford University Press, 2000 - 732 pp.

19. Spurgin T. The English Novel. Parts 1&2 / T. Spurgin - The Teaching Company. Chantilly, Virginia, 2006 - 154 pp.

Размещено на .ru