Рольова специфіка мистецтва у сучасному культурно-комунікативному просторі - Автореферат

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавстваНауковий консультант доктор філософських наук, професор Левчук Лариса Тимофіївна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри етики, естетики та культурології Офіційні опоненти: доктор культурології, доцент Кодьєва Олена Петрівна, Київський університет права НАН України, професор кафедри гуманітарних дисциплін доктор мистецтвознавства, професор Овчиннікова Альбіна Петрівна, Національний університет «Одеська юридична академія», професор кафедри теорії держави і права доктор мистецтвознавства, професор Шило Олександр Всеволодович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри культурології (м. Захист відбудеться «28» квітня 2011 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.807.01 у Харківській державній академії культури за адресою: 61057, м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської державної академії культури за адресою: 61057, м.Для сучасного соціуму характерними є процеси омасовлення духовного життя, стрімкої зміни світу мистецтва та його рольової специфіки, поява потужних засобів трансляції, які зробили художню культуру доступною широкому загалу. Фактично нині створюється нове середовище існування мистецтва й здійснення художніх комунікацій - віртуальна реальність. Вивчення окремих питань художньої культури в інформаційному суспільстві стало початком досліджень, які висвітлювали сучасне мистецтво з точки зору відображення нового світогляду - парадигми інформаційного суспільства (Д. Розгляд стану сучасного мистецтва був би неможливим поза історичним контекстом та без стислого аналізу естетичної думки з метою викладу розуміння естетичної природи мистецтва (Л. Мета - дослідити мистецтво як явище, що трансформується та відображає головні тенденції розвитку культурно-комунікативного простору, обґрунтувати концепцію рольової специфіки мистецтва в системі ринкових відносин.Різні аспекти мистецтва, а також його місце та роль у соціально-культурному континуумі стали предметом дослідження різних наукових дисциплін: культурології, мистецтвознавства, психології, соціології і, в першу чергу, філософії й естетики, де зосереджена значна кількість праць, які безпосередньо стосуються трансформації розуміння мистецтва в парадигмі постмодернізму. Коен) очищення мови естетики від понять, що претендують на розкриття сутності мистецтва, прекрасного, естетичної позиції, є головним у розумінні інноваційної ролі мистецтва. З виникненням нових комунікаційних засобів змінюється уявлення про мистецтво і його характеристики, відбувається взаємовплив ЗМІ й мистецтва. Історично створення й пересування творів мистецтва регулювалися професійною корпорацією художників, що мала винятковий привілей на заняття мистецтвом. Більше того, наприкінці XVIII ст. сформувалися професіонали ринку мистецтва, котрі не здобули художньої освіти, на відміну від торговців мистецтвом у попередньому сторіччі, які майже всі були художниками.Причому рольова специфіка мистецтва має звязок з державним устроєм: у тоталітарних державах мистецтво відіграє роль «головного ідеолога»; в умовах суспільства споживання, що сформувалося в західних державах, мистецтво виконує роль «провокатора», покликаного виводити людей із «ситої сплячки» почуттів і розуму. Вона змінюється залежно від того, в якій сфері проявляється: у медійній сфері - це роль «кодувальника» або роль «маніпулятора», у сфері бізнес-комунікацій мистецтво виконує роль «каталізатора», що збільшує швидкість реакції однією своєю наявністю, або роль «новатора», котрий привносить нові, прогресивні ідеї й прийоми до цієї сфери діяльності. Мистецтво, в якому естетичне проявляється на рівні художнього, тобто духовного результату, здійсненого за допомогою художнього образу, долучається до створення інформаційно-символічних продуктів і стає актуальним саме тому, що його мова - мова мистецтва - є найбагатшим, найскладнішим і найзрозумілішим засобом спілкування. Зясовано, що однією з істотних причин змін у ставленні до мистецтва, в розумінні його статусу в сучасному цивілізаційному процесі є принципові й істотні зміни, що відбувалися в суспільстві під впливом процесів прискорення, які зумовлені науково-технічним прогресом, та під впливом комунікаційних революцій, що повязані з виникненням нових засобів передачі інформації і розвитком ЗМІ. З другого боку, прагнення до прискорення потоку інформації і її стиснення приводить не тільки до того, що збільшується використання символічних методів мистецтва для створення різноманітних повідомлень, але й до того, що в цій новій реальності мистецтво виконує роль «підсилювача сигналу», який виокремлює конкретний інформаційний продукт із загального ряду безлічі інших повідомлень й привертає до нього увагу завдяки засобам виразності.

Основний зміст дисертації