Раціоналізація суспільства як необхідна умова його розвитку. Теорія політичної модернізації та етапи її розвитку. Вплив засобів масової інформації на процеси демократизації. Особливості та напрямки функціонування ЗМІ в Україні, перспективи їх розвитку.
Держава активно сприяє формуванню інформаційного права в Україні як сукупності норм різних галузей права, які регулюють відносини, повязані з інформацією, інформаційними технологіями та комунікаціями. Інформаційне законодавство має регулювати суперечності між потребами суспільства, вільний обмін інформацією окремими обмеженнями на її поширення. Важливим завданням держави є гарантії інформаційної безпеки України, яка залежить від вирішення проблем формування і керування процесами суспільної свідомості, виробництва та репродукції інформаційних ресурсів і доступу до них, створення цивілізованого ринку інформаційних продуктів та послуг, реалізації прав громадян на інформацію. держава забезпечує захист суспільства від хибної, викривленої і недостовірної інформації, що надходить через засоби масової інформації; - держава реалізує контроль за створенням і використанням засобів захисту інформації шляхом їхньої обовязкової сертифікації й ліцензування діяльності в галузі захисту інформації; У сфері інформаційної безпеки державна інформаційна політика має бути спрямована на захист населення України від інформаційної продукції, яка загрожує його фізичному, інтелектуальному, морально-психологічному здоровю (пропаганда жорстокості, насильства, порнографії, вплив на свідомість тощо); на всебічне сприяння інформаційному забезпеченню правоохоронних відомств для виконання ними своїх функцій; на охорону державної таємниці та іншої інформації з обмеженим доступом, а також на здійснення державного контролю за режимом доступу до цієї інформації.
Вывод
Держава активно сприяє формуванню інформаційного права в Україні як сукупності норм різних галузей права, які регулюють відносини, повязані з інформацією, інформаційними технологіями та комунікаціями. Інформаційне право будується на принципах інформаційної відкритості, прозорості в діяльності державних установ та інших юридичних осіб, гарантованості інформаційної безпеки особистості, суспільства, держави. Інформаційне законодавство має регулювати суперечності між потребами суспільства, вільний обмін інформацією окремими обмеженнями на її поширення.
Інформаційне законодавство визначає процедури та умови, за яких повинен здійснюватися доступ до інформації комерційних структур, персональної інформації та її поширення. На державному рівні повинно бути сприяння і фінансування заходів, спрямованих на соціально-психологічну адаптацію громадян до умов життя в інформаційному суспільстві, оволодіння новими інформаційними технологіями. Важливим завданням держави є гарантії інформаційної безпеки України, яка залежить від вирішення проблем формування і керування процесами суспільної свідомості, виробництва та репродукції інформаційних ресурсів і доступу до них, створення цивілізованого ринку інформаційних продуктів та послуг, реалізації прав громадян на інформацію.
Державна політика гарантій інформаційної безпеки повинна бути відкритою і передбачати інформування суспільства про діяльність державних органів і суспільних інститутів у сфері інформаційної безпеки з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством України. Вона має виходити з принципу безумовної правової рівності всіх субєктів інформаційних відносин незалежно від їхнього політичного, соціального та економічного статусу, ґрунтуватися на обовязковому забезпеченні прав громадян, організацій на вільне створення, пошук, отримання, накопичення, зберігання, перетворення, поширення інформації у будь-який законний спосіб.
В Україні політика гарантування інформаційної безпеки будується на досить прогресивних засадах, а саме: - обмеження доступу до інформаційного ресурсу є винятком із загального принципу відкритості інформації та реалізується тільки відповідно до чинного законодавства;
- відповідальність за збереження інформації, її засекречування і розсекречування персоніфікується;
- доступ до будь-якого інформаційного ресурсу, так само як і обмеження доступу, реалізується з урахуванням визначених законом прав власності на цей ресурс;
- держава формує нормативно-правову базу, регламентуючи права, обовязки і відповідальність усіх субєктів, діючих в інформаційному просторі;
- субєкти, які збирають, накопичують і обробляють персональні дані й конфіденційну інформацію, несуть відповідальність перед законом за її збереження і використання;
- держава забезпечує захист суспільства від хибної, викривленої і недостовірної інформації, що надходить через засоби масової інформації; - держава реалізує контроль за створенням і використанням засобів захисту інформації шляхом їхньої обовязкової сертифікації й ліцензування діяльності в галузі захисту інформації;
- держава підтримує діяльність вітчизняних виробників продуктів і технологій, засобів інформатизації та захисту інформації, вживає заходів щодо захисту внутрішнього ринку від проникнення неякісних засобів інформатизації, інформаційних продуктів і технологій;
- держава сприяє доступу громадян до світових інформаційних ресурсів, глобальних інформаційних мереж; - держава формує і забезпечує виконання національної програми інформаційної безпеки, яка обєднує зусилля всіх зацікавлених субєктів щодо створення єдиної системи інформаційної безпеки України;
- держава забезпечує цілісність інформаційного простору України;
- держава сприяє всебічному розвитку української мови як основного інструменту перетворення накопичених людством знань на інформаційний ресурс України.
Державна інформаційна політика сьогодні спрямована на забезпечення належних правових, економічних, внутрішньо- і зовнішньополітичних, організаційних та інших умов. Усі ці умови необхідні для: - створення розвиненої та захищеної інформаційної інфраструктури України;
- розвитку міжнародного співробітництва в інформаційній сфері та утвердження України як країни з інформаційним суспільством;
- гарантування безпеки інформаційної діяльності, життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави в інформаційній сфері.
Суттєвим для інформаційної політики будь-якої держави є дотримання балансу інтересів особистості, суспільства і держави. Держава повинна забезпечувати відкритість та інформованість суспільства про діяльність її органів і суспільних інститутів в інформаційній сфері. Державна політика у сфері суспільних відносин повинна спрямовуватися на забезпечення права на достовірну, повну та своєчасну інформацію, свободу слова та інформаційної діяльності в національному інформаційному просторі України [38, с. 107].
Для становлення демократичного суспільства важливим є недопущення втручання у зміст та внутрішню організацію інформаційних процесів, крім випадків, визначених законом відповідно до Конституції України.
Зберігаючи національно-культурні та духовні цінності України, необхідно забезпечити створення вітчизняного (національного) інформаційного продукту, який би гідно репрезентував нашу країну у світовому інформаційному просторі. Необхідна всебічна державна підтримка національних засобів масової інформації, забезпечення соціально-правового захисту професійних творчих працівників, які займаються інформаційною діяльністю.
У виробничій сфері державна політика повинна сприяти розробці та впровадженню новітніх інформаційних технологій, конкуренції, унеможливленню монополізації ринків у сфері інформаційної діяльності, створенню сприятливих умов та економічної підтримки розвитку обєктів національного інформаційного простору України, захисту прав субєктів права всіх форм власності на ці обєкти. Доцільно визначити серед обєктів національного інформаційного простору України обєкти стратегічного значення і закріпити їх законодавчо [37].
Діяльність держави в організаційній сфері інформаційної політики - це, передусім, створення, умов для своєчасного, якісного та ефективного інформаційного забезпечення громадян, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, обєднань громадян; по-друге, адміністративний, технічний, судовий, міжнародно-правовий захист вітчизняного (національного) інформаційного продукту України, загалом її інформаційних ресурсів.
У сфері інформаційної безпеки державна інформаційна політика має бути спрямована на захист населення України від інформаційної продукції, яка загрожує його фізичному, інтелектуальному, морально-психологічному здоровю (пропаганда жорстокості, насильства, порнографії, вплив на свідомість тощо); на всебічне сприяння інформаційному забезпеченню правоохоронних відомств для виконання ними своїх функцій; на охорону державної таємниці та іншої інформації з обмеженим доступом, а також на здійснення державного контролю за режимом доступу до цієї інформації.
Забезпечення ефективної присутності України у світовому інформаційному просторі потребує таких дій з боку держави у міжнародній сфері: фінансова і правова підтримка створення і поширення українськомовної інформаційної продукції, розповсюдження у світі вітчизняної культурно-мистецької та друкованої продукції; дотримання принципів Європейської конвенції прав людини, міжнародних документів у галузі міждержавного інформаційного співробітництва.
Глобальна інформатизація спричинила принципові зміни в галузі науки, культури та освіти. В Україні потребують державної підтримки вітчизняні фундаментальні та прикладні дослідження, розробки у сфері інформатизації, телекомунікацій і звязку, необхідні активні загальнодержавні зусилля, спрямовані на освіту, підтримку та заохочення творчих кадрів в інформаційній сфері.
Дієвість інформаційної політики може бути набагато кращою, якщо держава обере стратегію активного учасника інформаційного ринку. Така політика вимагає налагодження виробництва та захисту власного інформаційного продукту, створення умов для просування його на ринку, розвиток методів підготовки споживачів до сприйняття інформації.
Розвитку інформаційної сфери, зокрема вітчизняних інформаційних технологій, сприятиме чітке визнання її на державному рівні як стратегічної сфери та комплексне ресурсне (фінансове, організаційне, матеріальне, технічне, кадрове тощо) забезпечення.
Чіткішому регулюванню та розвитку інформаційних відносин сприятиме прийняття Інформаційного кодексу України.
Підвищення ефективності державного управління діяльністю державних засобів масової інформації вимагає створення системи інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади, прийняття і реалізації державних програм розробки систем національних інформаційних ресурсів, загальнодоступних архівів інформаційних ресурсів.
Важливою сьогодні є розробка збалансованих вітчизняних стандартів у галузі інформатизації і гарантій інформаційної безпеки автоматизованих систем управління, інформаційних і телекомунікативних систем загального і спеціального призначення; прийняття і реалізація державних програм підвищення рівня правової культури і компютерної грамотності; створення системи освіти і працевлаштування фахівців для забезпечення потреб інформаційної сфери.
Розвиток інформаційної сфери має особливе значення для становлення в Україні демократичного інформаційного суспільства. Демократична держава повинна дотримуватися динамічного балансу між правом на свободу думки і слова, на вільне виявлення своїх поглядів і переконань, на вільне збирання, зберігання, використання, поширення інформації та необхідністю дотримуватися вимог національної безпеки. Такий баланс дозволить захистити інтереси держави, підтримувати моральну і духовну стабільність у суспільстві, сприяти реалізації права громадян на отримання всебічної та якісної інформації.
Концептуальними є пропозиції щодо широкого залучення саме вітчизняних науковців та виробників до вирішення проблем інформаційної сфери. Вітчизняні фахівці мають гарантувати високу якість інформаційних послуг, безпеку інформаційних технологій, безпеку роботи у світовому інформаційному просторі. Для цього треба створити сучасну систему сертифікації і стандартизації, систему національних інформаційних ресурсів, динамічну інформаційну інфраструктуру.
Сьогодні в усьому світі відбувається інформаційно-технологічна революція. Серед основних тенденцій розвитку суспільства на сучасному етапі слід відзначити процес глобалізації щодо інформатизації практично всіх сфер діяльності. При цьому особливо важливим є запровадження інформаційного забезпечення в державному управлінні, і, зокрема, розробка та впровадження наукового підходу до нього. Постає необхідність системного вивчення та вирішення проблем, за допомогою впровадження сучасних методологій, розробки механізму взаємодії держави та науковців, формування умов для забезпечення функціонування наукових установ при виконанні державних програм та апробації і впровадженні інформаційних розробок.
Відповідно до Закону України «Про Концепцію Національної програми інформатизації» [4], інформатизація стратегічних напрямів розвитку державності досягається шляхом створення і розвитку інформаційно-аналітичних, обчислювальних та автоматизованих систем, центрів і мереж, які забезпечують роботу органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Особливість завдання цього напряму полягає в його складності та повязана з необхідністю оброблення великого обсягу різноманітної інформації, що надходить із значної кількості джерел, а також із високими вимогами до швидкості і форми її надання, достовірності, актуальності та безпеки.
Обєктом дослідження даної роботи є процес політичної модернізації держави, що здійснюється під впливом процесів глобалізації, розширення міжнародної співпраці, відкритості і ринково-демократичних реформ, які супроводжуються появою нових або актуалізацією раніше не таких гострих і масштабних загроз і викликів національним державам та усій світовій спільноті в цілому.
Список литературы
1. Конституція України. - К.: Либідь, 1997. - 48 с.
2. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України // Голос України. - 1992. - 8 грудня.
3. Про телебачення і радіомовлення: Закон України // Українське законодавство: Засоби масової інформації. - К.: IREX ПРОМЕДІА. - 2000. - С. 57-92.
4. Про Концепцію Національної програми інформатизації: Закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1998. - №27-28. - 182 с.
5. Про вдосконалення порядку передплати періодичних друкованих видань: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2001 р. №1198 // Урядовий курєр. - 2001. - 19 вересня.
6. Абетка українського політика: довідник / М. Томенко (керівник авт. кол.). - К.: Смолоскип, 1997. - 218 с.
7. Актуальні проблеми інформаційної безпеки України: аналітична доповідь УЦЕПД // Національна безпека і оборона. - 2001. - С. 3-38.
8. Андреева Г.М. Психология социального познания. - М.: Аспект Пресс, 1997.
9. Аристотель: сочинения: в 4 т. / Пер. с древнегреч. / Аристотель. - М., 1983. - Т. 4. - 830 с.
10. Арон Р. Мнимый марксизм. - М.: Прогресс, 1993. - 384 с.
11. Багерстам Э. Свобода прессы в демократическом обществе. Настольная книга по этике прессы / Э. Багерстам - Тарту: Вяллингби, 1992. - 91 с.
12. Багиров Э.Г. Очерки истории телевидения / Э.Г. Багиров - М.: Искусство, 1978. - 152 с.
13. Базар І. M. Політична етнологія як наука: історія, теорія, методологія, праксеологія. - К., 1994.
14. Бауэр Я. Законы о печати в Канаде. Законы и практика средств массовой информации в Европе, Америке и Австралии / Я. Бауэр - М.: Права человека, 1995. - С. 72-73.
15. Бебик В. M. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика: монографія / В. M. Бебик - К.: МАУП, 2000. - 384 с.
16. Бебик В.М., Сидоренко О.І. Засоби масової інформації посткомуністичної України / В.М. Бебик, О. І. Сидоренко - К.: Либідь, 1996. - 154 с.
17. Берлін І. Чотири есе про свободу. - К.: Основи, 1994. - 272 с.
18. Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна. - К.: АМУПП, 1997, 1997. - 198 с.
19. Бодуен Ж. Вступ до політології. - К.: Основи, 1995. - 174 с.
20. Брегеда А.Ю. Політологія: навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / А.Ю. Брегеда. - К.: КНЕУ, 2000. - 108 с.
21. Вебер М. Избранное. Образ общества / пер. с нем. - М.: Юрист, 1994. 704 с.
22. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє: доповідь римському клубові / Б. Гаврилішин. - К.: Основи, 1993. - 238 с.
23. Гаджиев К.С. Политическая философия / К.С. Гаджиев; Отд-ние экон. РАН. - М.: Экономика, 1999. - 606 с.
24. Гаєвський Б. Українська політологія. - К.: МАУП, 1995. - 144 с.
25. Гаєвський Б. Філософія політики. - К.: МАУП, 2001. - 176 с.
26. Гальчинський А. Кінець тоталітарного соціалізму, а що далі?: наочне видання / А.С. Гальчинський. - К.: Українські пропілеї, 1996. - 160 с.
27. Гелей С., Рутар С. Основи політології. Навч. Посібник / С. Гелей, С. Рутар. - К.: Знання, 1996. - 426 с.
28. Горбатенко В. АВ OVO: друге народження ідеї модернізації або синтагма пост модернізації / В. Горбатенко // Людина і політика. - 1999. - №1.
29. Даль Р. О демократии / Р. Даль / пер. с англ. А.С. Богдановского. - М.: Аспект-Пресс, 2000. - 321 с.
30. Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием. - М.: Алгоритм, 2004. - 528 с.
31. Катаєв С. Трансформація сучасного українського суспільства: постмодерністський контекст / С. Катаєв // Людина і політика. - 1999. - №3. - С. 17-21.
32. Кремінь В. Україна: шлях до себе. Проблеми суспільної трансформації: монографія / В. Кремінь, В. Ткаченко - К.: Видавничий центр Друк. - 1998. - 446 с.
33. Криворучко С.В. Професійна етика журналіста на сучасному етапі розвитку демократії в Україні: дис… канд. філол. наук: 10.01.08 / С.В. Криворучко - К.: Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2003. - 181 с.
34. Ласуэлл Г. Психопатология и политика. - М.: Изд-во РАГС, 2005.
35. Лебон Г. Психология народов и масс. - М.: Академический проект, 2011. - 238 с.
36. Липман М. Свобода слова і майбутнє російських ЗМІ / Росія: найближче десятиліття / за ред. Э. Качинса, Дм. Тренина. - М.: Московський Центр Карнеги, 2004.
37. Москаленко А. Теорія журналістики: навчальний посібник / А. Москаленко. - К.: ЕКСОБ, 2002. - 334 с.
38. Павленко Ю. І. Трансформація суспільства та проблеми соціальної політики: монографія. / Ю.І. Павленко. - К.: НІСД, 1997.
39. Перший рейтинг свободи слова // «Обрій». - 2002. - №47 (105).
40. Пірен M.I. Етнополітика. - К., 1997.
41. Політологія: посібник для студентів ВУЗІВ / за ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. - К.: Академія, 1997. - 528 с.
42. Політологічний енциклопедичний словник: навч. посібник для студентів вузів. - К.: Генеза, 1997. - 400 с.
43. Постригань Г.Ф. Маніпулювання як політична дія / Г.Ф. Постригань // Вісник Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. - 2000. - №29. - С. 107.
44. Потульницький В. Історія української політології. - К., 1992.
45. Почепцов Г. Йшов дощ і 15 кандидатів у Президенти / Г. Почепцов // ПІК. - 1999. - №24. - С. 4-7.
46. Професійна етика журналіста на сучасному етапі розвитку демократії в Україні: автореф. дис… канд. філол. наук: 10.01.08 / С.В. Криворучко; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2003. - 20 с.
47. Прохоров Е.П. Введение в журналистику. - М.: Высшая школа, 1988. - 279 с.
48. Прохоров Е.П. Журналистика и демократия. - М.: РИП-холдинг, 2001. - 296 с.
49. Пугачев В.П. Введение в политологию: учебник для студентов высших учебных заведений / Пугачев В.П., Соловьев А.И. - М.: Аспект Пресс, 1997. - 261 с.
50. Тойнби А. Постижение истории / А. Тойнби - М.: Прогресс, 1990. - 389 с.
51. Яковлев Д.В. Роль засобів масової інформації в конструюванні політичної реальності: автореф. дис… канд. політ. наук: 23.00.02 / Д.В. Яковлев; Одес. нац. юрид. акад. - О., 2003. - 16 с.
52. Буренин С. Новый Налоговый кодекс сделает чиновников и олигархов еще богаче, а простых украинцев - беднее / С. Буренин // Панорама. - 2010. - №40. - С. 13.
53. Дацюк Л. Нова податкова конституція: як збалансувати інтереси держави та бізнесу? [Електронний ресурс] / Л. Дацюк, В.ЧЕПІЖКО, А.ШИКАНОВА // Урядовий курєр. - 2010. - №237. - Режим доступа: www.ukurier.gov.ua/index.php? articl=1&id=12753
54. Сушко О. Чи готова влада розповісти про фінансування державних ЗМІ? [Електронний ресурс] / Інститут Медіа Права. - Режим доступа: http://www.medialaw.kiev.ua/
55. Чекмишев О. Державна преса: для кого, за скільки, як. [Електронний ресурс] / Спостерігач. - 1995. - №17. - Режим доступа: http://www.ucipr.kiev.ua/modules.php? op=modload&name=News&file=article&sid=1049&mode=thread&order=0&thold=0
56. Шемяткін О. Спасибі, що майже не гірше… Але де ж податкова реформа? [Електронний ресурс] / Дзеркало тижня. - 2010. - №45. - Режим доступа: http://www.dt.ua/1000/1550/70980/
57. Яценко Н. Олександр Пасхавер: «Я співчуваю цій владі» [Електронний ресурс] / Дзеркало тижня. - 2010. - №46. - Режим доступа: http://www.dt.ua/2000/2020/70989/
58. Black S. The essentials of Public Relations. London, 1993. - P. 169
59. Pannwitz. Die Krisis der europischen Kultur, N? rnberg 1917. - P. 64
60. Rueschemeyer D. The State and Economic Transformation / D. Rueschemeyer, Evans P. - Р. 727
61. Economist Intelligence Unit Democracy Index 2008 [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.economist.com/node/12499352? story_id=12499352
