Роль засобів масової комунікації у процесі глобалізації - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукНауковий керівник-доктор політичних наук, професор Головченко Володимир Іванович, кафедра політології та регіонознавства Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. В дисертації досліджується роль засобів масової комунікації у процесі глобалізації та трансформації міжнародних відносин в ХХ та ХХІ сторіччях. Вивчається відображення міжнародних подій у новинному дискурсі ЗМІ та окреслюються причини і наслідки викривлення подій у новинах. Окремий підрозділ присвячено світовому інформаційному та комунікаційному дисбалансу.В умовах стрімкої глобалізації і невпинного розвитку транскордонних засобів масової інформації та зростанні їхньої ролі у світовому процесі виникає закономірна потреба в аналізі засобів масової комунікації як чинника глобалізації та розробці практичних рекомендацій для вироблення адекватної політики у сфері міжнародних відносин. У міжнародних відносинах дедалі більшого значення набувають “мяка сила” та “публічна дипломатія”, вміння працювати з масовими комунікаціями і керувати інформаційними потоками. Мета дисертаційного дослідження полягає в обґрунтованій концептуалізації ролі масових комунікацій, як суспільно-політичного чинника, у процесі глобалізації та трансформації міжнародних відносин, визначенні стану і тенденцій розвитку сучасної системи масових комунікацій з урахуванням контексту нових електронних технологій та переходу до медіа-суспільства й виробленні відповідних рекомендацій для зовнішньополітичних відомств. Для розкриття цієї мети вирішуються наступні завдання: Системно проаналізувати функціональний стан засобів масової комунікації, зокрема, встановити їхні параметральні характеристики, функції та особливості стосовно зовнішньополітичної діяльності. Перевага віддавалася системному методові, що дозволяв застосовувати комплексний підхід до питання глобалізації ЗМІ й аналізувати вплив транскордонних ЗМІ на міжнародні відносини в контексті загального процесу глобалізації, що вкрай важливо для дослідження цієї проблеми.У першому розділі - “Концепція становлення інформаційного суспільства у контексті феномену глобалізації” - проаналізовано здобутки зарубіжної та вітчизняної наукової думки з вказаної проблеми та охарактеризовано сучасні феномени інформаційного суспільства і глобалізації. Нині відбувається якісний перехід до інформаційного суспільства, для котрого властиві розвиток інформаційних та комунікаційних технологій, транскордонних каналів комунікації, медіалізація суспільного життя, створення глобальної інформаційної інфраструктури та комунікативних систем з миттєвою передачею інформації при одночасному зростанні значення інформації у багатьох сферах життєдіяльності людини, інформаційна економіка. Інформація дедалі більше відіграє роль “світового” фактора військової галузі, економіки, культури, міжнародних відносин, вирішального чинника впливу на життя спільнот. У другому розділі - “Масові комунікації як чинник процесу глобалізації” - здійснюється аналіз системи сучасних засобів масової комунікації як чинника глобалізації. Формулюючи висновки другого розділу дослідження, виділимо такі особливості сучасної міжнародної медіа-системи: 1) зростання інновацій у сфері комунікативних технологій, 2) глобалізація, 3) перехід у цифровий вигляд (диджиталізація), 4) збільшення кількості та різноманітності, 5) зростання доступу до інформації та можливості комунікувати зі світом, 6) перехід від етатизму до приватної ініціативи та комерціоналізму, 7) дерегуляція, 8) зміна структури аудиторії, трансформація сприйняття і використання інформації через доступність транскордонних каналів комунікації, 9) виникнення глобальної космополітичної (транснаціональної) культури.Засоби масової комунікації реалізують такі основні функції в контексті діяльності субєктів міжнародних відносин: 1) інформаційну; 2) донесення повідомлення до реципієнта та сигналювання іншим націям про прийняті політичні рішення (функція посередника); 3) тематизації або встановлення порядку денного; 4) надання/не надання підтримки політичним рішенням (створення консенсусу); 5) демонстрації політичної активності при відсутності дій; 6) попереджувальну функцію; 7) встановлення соціальних норм та функцію соціалізації або соціального навчання; 8) персоналізації політики; 9) створення національної ідентичності.

2. Основний зміст дисертації