Розкриття специфіки йордано-ізраїльських протиріч у контексті історії арабо-ізраїльського конфлікту. Аналіз динаміки переговорного процесу і ролі Йорданії в боротьбі за всебічне врегулювання близькосхідного конфлікту після підписання договору з Ізраїлем.
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРоботу виконано на кафедрі нової та новітньої історії Таврійського національного університету ім. Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент Щевелев Сергій Стефанович, доцент кафедри нової та новітньої історії Таврійського національного університету ім. Кримського НАН України кандидат історичних наук, доцент Захист відбудеться 26 вересня 2007 р. о 14.00 на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.174.01 в Інституті сходознавства ім.Зрушення у процесі врегулювання цього конфлікту були здійснені у 90-і роки ХХ століття, коли між Йорданським Хашимітським Королівством і Державою Ізраїль був підписаний мирний договір. Актуальність теми визначається, передусім, назрілою необхідністю всебічного вивчення всього комплексу проблем, які повязані з врегулюванням близькосхідного конфлікту; вивченням феномена прямих йордано-ізраїльських, палестино-ізраїльських переговорів, які проводилися вперше за час існування самого конфлікту. На фоні зростання кількості міжетнічних і релігійних конфліктів у різних регіонах світу, стає актуальним вивчення накопиченого досвіду у процесі врегулювання конфлікту, що може зробити внесок у створення своєрідного “кодексу поведінки” для учасників подібних переговорів. Під час написання цієї дисертаційної роботи автор поставив перед собою таку мету, по-перше, вивчити всі аспекти виникнення, динаміки і результатів арабо-ізраїльського протистояння і, по-друге, зробити аналіз ролі йорданської позиції в урегулюванні протиріч регіону. показати сутність підходу Йорданії до проблеми політичного врегулювання конфлікту;Питання зовнішньополітичної діяльності Йорданії і її відносин з іншими державами арабського світу, регіону Близького Сходу і державами Заходу знайшли відображення у низці колективних праць дослідників. Щевелева висвітлюють проблеми, які виникли у регіоні в період панування Великобританії і після передачі палестинського питання в ООН, а також допомагають зрозуміти, яким чином зрив рішень ГА і РБ ООН впливав на національно-визвольну боротьбу палестинського народу. Навіть втручання ООН, зокрема, прийняття 29 листопада 1947 р. резолюції № 181/ІІ щодо Палестини, у відповідності до якої на колишній підмандатній території Англії в Палестині повинно було бути утворено дві держави - єврейська й арабська, не зупинило виникнення конфлікту. Така позиція була природною реакцією Йорданії на окупацію Ізраїлем більшої частини арабських територій і на вигнання місцевого населення з цих земель (хоч араби були більшістю у кожній із трьох зон, передбачених резолюцією), а також на розселення вигнанців на території сусідніх арабських держав. Підтримуючи, загалом, запропоновану ЛАД загальноарабську стратегію збройної боротьби з Ізраїлем, Йорданія намагалася зберегти собі палестинські землі і, природно, вона не планувала повернення цих територій, зводячи палестинську проблему до проблеми біженців, їх репатріації у рідні місця за умови компенсації Ізраїлем вартості втраченого майна тим, хто не бажає повернення.Формування позиції Йорданії стосовно конфлікту проходило поетапно. Йордан опинився під ізраїльською окупацією, тому Йорданія була змушена виступити в арабському світі ініціатором врегулювання конфлікту за формулою “мир в обмін на землю”, підтримавши резолюцію №242 РБ ООН. Формування позиції Йорданії щодо проблеми врегулювання арабо-ізраїльського конфлікту відбувалося в умовах ескалації конфлікту і характеризувалося активною участю Йорданії спільно з іншими арабськими державами у всеарабській збройній боротьбі з ізраїльською експансією в Палестині, відмовою від визнання Ізраїлю і прямих переговорів з ним відповідно до арабської позиції. З одного боку, вона зробила великий внесок у всеарабську боротьбу за порятунок Палестини і права палестинського народу, зберігши арабам частину палестинських територій, прийнявши у себе палестинських біженців, а з другого - намагалась утримати під своїм контролем палестинські території Західного берега р. Йорданія почала шукати шляхи мирного врегулювання на базі резолюції РБ ООН, яка передбачала виведення ізраїльських військ з окупованих арабських земель в обмін на розумні і прийнятні гарантії безпеки Ізраїлю й арабських країн.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
