Роль вищої освіти у розвитку економіки знань в Україні - Статья

Зазначено, що в новій економічній парадигмі вища освіта як інститут, що сприяє передачі знань, стає головним фактором ресурсного забезпечення суспільних перетворень, соціального та економічного розвитку. Відповідно зроблений висновок, що сучасна освітня парадигма має орієнтуватися на зміну ролі вищої освіти, яка має трансформуватися з "кузні кадрів" для вузькоспеціалізованих потреб економіки знань, в суспільний інститут, який формує "людину інноваційну", що забезпечує розвиток економіки знань та гармонійний розвиток суспільства у сфері нематеріального, духовного виробництва, орієнтується у своїй професійній діяльності на високі стандарти суспільних відносини, етики та культури, що історично склалися в українському суспільстві.Виникає принципово нова парадигма соціально-економічного розвитку - "економіка знань" (knowledge economy), для якої характерним є те, що саме знання визнаються особливим і першорядним ресурсом, який є основою виробництва благ, джерелом технологічного розвитку, високоприбутковим товаром, фактором розвитку індивіда, основа для інновацій та створення наукоємних виробництв [7]. Хорн та ін., які у своїх роботах доводять, що "економіка знань" змінює загальний погляд на роль вищої освіти в суспільстві, вона стає фактично рушійною силою суспільно-економічних змін, динамічно реагує на нові інформаційні потреби суспільства, яке зацікавлено в принципово новому відношенні до знань, що стають капіталом, який належить як окремій людині, так і суспільству в цілому. Концептуально західну теорію освітніх процесів в епоху "економіки знань" можна уявити на різних рівнях: на макрорівні, тобто на рівні загального відношення до освіти як безумовної цивілізаційної цінності, на мезорівні, що виявляється у появі нових підходів до організації і управління освітою, на макрорівні, для якого характерні поява нових освітніх програм та вищих навчальних закладів, що орієнтуються у своїй діяльності саме на потреби економіки знань. На думку вчених на початку ХХІ ст. вища освіта стає стратегічною сферою економіки, яка виробляє ресурс "знання", що є аналогічним енергетичним, фінансовим, матеріальним ресурсом, таким чином вища освіта відіграє роль фундаменту нового економічного укладу. Водночас науковці зазначають, що питання інноваційного розвитку системи освіти в Україні недостатньо розкриті [13]; констатують зменшення уваги до традиційних проблем виховання студентської молоді, до кризи системи вищої освіти, ознакою якої є її фактична нездарність забезпечити суспільну потребу у формуванні не тільки освіченої, але й гармонійно розвинутої особистості; вказують на те, що у системі вищої освіти в Україні існують суперечності, які створюють перешкоду для модернізації освіти і науки, зокрема мова йде про недостатнє усвідомлення стратегічної функції освіти в сучасному і майбутньому суспільстві спричиняє фрагментарність управлінських дій та спрощення підходів до впровадження нових технологій в освіту і науку [10].Вичерпання можливостей соціально-економічного розвитку за рахунок традиційного ресурсного забезпечення, фактично ознаменувало собою закінчення індустріальної епохи і перехід до постіндустріальної економіки знань, яку з повною підставою можна назвати ідеологією соціально-економічного розвитку в постіндустріальному світі. Вирішити це надскладне завдання можна за рахунок зміни освітньої парадигми - впровадження в систему вітчизняної вищої освіти гуманістичного підходу, який сприяє розвитку освіти за рахунок демократизації, інформатизації, технологізації освітнього процесу, в центрі якого знаходиться особистість майбутнього фахівця, яка забезпечує розвиток економіки знань та гармонійний розвиток суспільства в сферах нематеріального, духовного виробництва, орієнтується у своїй професійній діяльності на високі стандарти суспільних відносини, етики та культури, що історично склалися в українському суспільстві.

Зміст