Роль установки у вчиненні "безмотивних" насильницьких злочинів - Автореферат

Роль установки у вчиненні «безмотивних» насильницьких злочинівНа сучасному етапі становлення нашого суспільства, в умовах зростання кількості та ускладнення змісту психологічних проблем як наслідку техногенності європейської цивілізації в цілому та розвитку нової державності в Україні, зокрема, особливої уваги потребує вивчення осіб, що вчиняють насильницькі злочини, природи та механізмів такої поведінки. При цьому досить чітко відокремлюється молодіжний контингент злочинності: особами у віці 18-24 роки було вчинено 18,2% навмисних вбивств, 16,8% навмисних тяжких тілесних ушкоджень, 30,1% хуліганств та 42,7% згвалтувань; особами наступної вікової категорії (25-29 років) вчинено відповідно 14% вбивств, 13,5% тяжких тілесних ушкоджень, 17% хуліганств та 18% згвалтувань. Краснушкін визначив пять основних напрямів наукової діяльності по вивченню злочинності в СРСР, а саме: дослідження злочинності як соціально-економічного явища; зясування місця злочинності серед інших феноменів та її співвідношення з ними; вивчення законів, що керують формуванням різних типів злочинців і всієї злочинності в цілому; і, нарешті, відшукання таких типових рис у представників різноманітних видів злочинності, що дадуть можливість говорити про соціальний тип або, вірніше, про соціальні типи представників злочинного світу в усіх його різновидах. На його думку, особливе місце тут обіймає психологічне вивчення характеру злочинця та механізмів його поведінки, зясовуючи як ті з них, що притаманні психічно здоровій особистості, так і ті, що є межовими між нормою і ненормальністю. Вивчення теоретико-прикладних основ психології установки дало нам можливість сформулювати гіпотезу: злочинці, що вчинили тяжкі «безмотивні» насильницькі злочини мають специфічний психологічний профіль та відповідну агресивну установку, які сформувалися під сукупним впливом психофізіологічних, індивідуально-психологічних (у тому числі патохарактерологічних) чинників та несприятливих умов соціалізації особистості.Особа вчиняє вбивство не тому, що не може без цього існувати, а тому, що через минулий досвід та індивідуально-психологічні особливостей у неї сформована установка у вигляді здатності реагування на деякі ситуації лише деструктивно. За отриманими за допомогою ММРІ даними складені індивідуальні графіки для кожного з протестованих та узагальнені таблиці (в Т-балах), причому профіль у межах 40-65 Т-балів оцінювався як норма; шкали, що мають піки у межах 65-75 Т-балів, вказують на існування акцентуацій; а вище 75 - психопатологічних станів або психопатій. Гіперконтроль своєї поведінки, зокрема гетероагресивних тенденцій (підвищення показника сьомої шкали), робить неможливим постійний відкритий прояв асоціальних тенденцій, навіть якщо має місце невизнання соціальних і морально-етичних норм (підвищення рівнів сьомої та четвертої шкал при відносно низьких значеннях другої). В поєднанні з підвищенням активності (девята шкала) можливі спалахи неконтрольованої і немотивованої агресії, що особливо часто спостерігається при паралельному підвищенні тривожності (сьома шкала) як протест проти «неприйнятних» моральних і етичних «обмежень» (знов-таки надмірна субєктивність, що визначається восьмою шкалою, призводить до відриву від реальності) Зазначене свідчить про неспроможність до інтеріоризації соціальних норм на рівні власних установок. Проведений математико-статистичний аналіз отриманих за даною методикою результатів свідчить про наявність кореляційних звязків між такими параметрами особистості представників першої групи як високі позитивні кореляційні звязки шкали імпульсивності з показниками шкал індивідуалістичності (шизоїдності), активності та тривожності, які дорівнюють 0,750; 0,737; 0,545; та високі негативні кореляційні звязки шкали імпульсивності з показниками шкал аутизму, соматизації тривоги, маскулинності / фемінності та депресивності, які дорівнюють-0,749;-0,746;-0,723; - 0,536; в свою чергу у представників другої групи - високі позитивні кореляційні звязки шкали індивідуалістичності (шизоїдності) з показниками шкали активності 0,662; шкали тривожності 0,657; шкали імпульсивності 0,648; шкали депресивності 0,639; та високі негативні кореляційні звязки шкали індивідуалістичності (шизоїдності) з показниками шкали соматизації тривоги-0,689; шкали аутизму-0,572.

Основний зміст дисертаціїОсновний зміст дисертації відображено в публікаціях автора

1. Юридична психологія. Альбом схем з коментарями: Навч. посібник. - К.: Вид-во НАВСУ. - 1997. - С. 33-37

2. Психічні аномалії засуджених за «безмотивні» насильницькі злочини // Науковий вісник НАВСУ. - К.: Вид-во НАВСУ. 1998. - №4 - С. 156-161.

3. Проблема обмеженої осудності осіб, що вчинили злочин // Психологія на перетині тисячоліть: Збірник наукових праць учасників Пятих Костюковських читань: В 3-х т. - К.: Генезис, 1998.-Т.1. - С. 30-36.

4. Проблема «безмотивності» насильницьких злочинів у кримінальній психології // Науковий вісник НАВСУ. К.: Вид-во НАВСУ. - 1999. - №3 - С. 198-203.

5. Роль глибинної установки в кримінальній психології // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 18-20 травня 1999 року. «Актуальні проблеми юридичної психології». - К.: Вид-во КІВС при НАВСУ, 1999.

6. Мистецтво керування людьми. - К.: «Фінпрес» - 1999. - 124 с.

Размещено на .ru