Роль турецького чинника в Українській національній революції ХVІІ ст. - Курсовая работа

Здобуття Україною незалежності, культурне відродження, піднесення національної самосвідомості нашого народу ставлять перед вітчизняним дослідником завдання детального вивчення проблем, повязаних з розумінням процесу формування української державності. Середина XVII ст., що включала велику кількість політичних криз, безкінечну чехарду гетьманів, розкол України, потребують глибокого й багатостороннього вивчення. Останнє десятиліття позначилось проривом у дослідженні окремих тем, розгорілися дискусії, зявилися нові публікації документів і ґрунтовні праці науковців. Ось чому наразі одним з найважливіших залишається питання впливу зовнішнього чинника на розвиток Гетьманщини і роль в цьому сенсі сусідів України, зокрема Туреччини та Криму. З огляду на це, актуальним, на нашу думку, видається питання українсько-турецьких відносин в період Національної революції XVII ст.Дорошенка, вказуючи, що він: «Був чоловік великого духу, душею і тілом відданий визволенню України і приймаючи булаву з рук ханських вертався до старої гадки Хмельницького поставити Україну в незалежне й нейтральне становище між Москвою, Польщею і Туреччиною і здобути їй повну свободу і автономію». Автор пише, що задля здобуття незалежності для України гетьман іде на союз з Портою і називає його «підлеглим Туреччини». Огляд його життя і політичної діяльності» [30] автор зазначив, що за умов, коли Україну намагалися розірвати дві сусідні держави - Росія та Польща, досягнути обєднання українських земель та здобуття незалежності можна було лише опираючись на допомогу третьої держави, якою на той час була Османська імперія. Чимало уваги приділялося зясуванню ролі гетьмана у розвитку визвольної боротьби, піднімалася проблема державного будівництва в Україні у середині XVII ст.; приєднання України до Росії оцінювалося як «найменше зло». Дорошенка, як політику лавірування і наголошує на тому, що під час свого правління гетьман доклав усіх зусиль, щоб обєднати Україну шляхом використання протиріч між Росією, Польщею і Туреччиною.Хмельницькому шляхом постійних нападів на Кримське ханство в періоди, коли кримськотатарське військо перебувало на Україні, надаючи повстанню допомоги, або на Запоріжжі, в готовності до такої допомоги [38, с.116]. Послів було зустрінуто прихильно, й султан наказав сілістрійському паші й ханові допомагати українцям у війні з Польщею [62, с.289-290]. Зокрема, намагаючись залучити Річ Посполиту й Україну до антиросійської коаліції, хан шукаючи порозуміння з королем, усупереч наказам султана, не поспішав прийти на допомогу українцям весною 1651 р. Також у березні 1654 р. було відправлено посольство до Стамбула, яке мало переконати Порту в тому, що царська протекція не змінить дружніх відносин із нею українців, а також порушити клопотання щодо заборони хану допомагати Польщі й повернення до влади В. Лупула. Вона передбачала визнання Кримом чинності українсько-російського договору, нейтралітет Криму у війні України та Росії з Річчю Посполитою, заборону татарам нападати на українські й російські землі, а українцям і донським козакам - на Крим і Порту, обмін військовополоненими.Величко: «А тогобічні полковники й інша старшина, побачивши, що їхній гетьман Тетеря до них не повертається і не знати де подівся, поїхавши до Польщі, а козацький гетьман Брюховецький відїхав на Москву, убезпечившись, щоб той не привіз їм якогось несмачного гостинця, і зїхалися на Покрову в Чигирин, де учинили раду і нарекли на ній гетьманом П. Дорошенка обєднати Україну, а й провела заходи, які змусили гетьмана відвести свої полки з «лівого берега» Дніпра на «правий». У серпні гетьман застеріг Яна Казимира, щоб той не чинив шкоди козакам, котрі в минулому перебували в його підданстві, але тепер «заховалися під опіку султана» [64, с.232]. Поляки зобовязувалися до комісії не вводити на козацьку територію своїх військ, а козаки не мали вимагати жодних міст, де досі козаків не було (ясна річ, міст українських). Гетьман погоджувався прийняти російську протекцію на таких умовах: в українських містах не буде російських воєвод, залог та інших урядників; з міщан і селян не збиратимуть податків; не порушуватимуться козацькі права й вольності; гетьманом воззєднаної козацької України буде П.У добу раннього Нового часу вітчизняної історії, тобто протягом XV-XVIII ст., на історичний поступ України надзвичайно великий вплив чинила Османська імперія та її васали, головним серед яких було Кримське ханство. Разом з тим не є таємницею та обставина, що впродовж довгих століть козацтво торувало собі шлях до Чорного та Азовського морів, а у відносинах зі Стамбулом та Бахчисараєм у нього були різні періоди співіснування - від військового протистояння до політичної залежності та миру. Хмельницький вміло використав для національно-визвольної боротьби українського народу проти польського поневолення та відродження української державності. Воєнні дії протягом 1648-1657 рр. засвідчують, що союз 1648 р. між Україною і Кримом мав величезне значення для долі українського народу. Кожне з державних

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ ДОСЛІДЖЕННЯ

РОЗДІЛ 2. УКРАЇНСЬКО-ТУРЕЦЬКІ ВІДНОСИНИ В ПЕРІОД ГЕТЬМАНУВАННЯ Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

РОЗДІЛ 3. ВПЛИВ ПОРТИ НА ВИРІШЕННЯ

УКРАЇНСЬКОГО ПИТАННЯ НАПРИКІНЦІ 50-Х - У 60-Х РР

РОЗДІЛ 4. УКРАЇНСЬКО-ТУРЕЦЬКИЙ СОЮЗ П. ДОРОШЕНКА

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛЕТЕРАТУРИ