Особливості та характер перебігу хронічного гломерулонефриту на різних стадіях, дослідження рівню інтерлейкіну-6 у крові. На підставі оцінки клініко-лабораторних особливостей гломерулонефриту встановлення цитокінові чинники ризику його прогресування.
При низкой оригинальности работы "Роль цитокінів (інтерлейкіну-6 та інтерлейкіну-12) у прогресуванні хронічного гломерулонефриту", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Хронічний гломерулонефрит (ХГН) - захворювання, яке характеризується постійним прогресуванням; розпочавшись, процес поступово призводить до склерозування ниркової тканини (Atkins R., 2000; Абрамова Т.В., 2005; Шулутко Б.І., 2005). Ця проблема актуальна більше тим, що на ХГН страждають в більшості випадків особи молодого віку (Мухін І.В., 2000; Рябов С.И., 2000; Тарєєва І.Є., 2000; Бездетко Т.В., 2001). Більшість гломерулопатій супроводжується появою у зоні пошкодження та склерозу мононуклеарних лейкоцитів, що можуть продукувати широкий спектр цитокінів (Богомазова С.Ю., Гладких О.П., Іванов А.А. та ін., 1997; Топчій І.І., Щербань Т.Д., 2002; Bolton C.H., Downs L.G., 2001; Ohse T., Ota T., Kieran N., 2004;). Останнім часом у клінічній імунології активно вивчається та знаходить подальший розвиток новий клас пептидів імунної системи - цитокіни (Ковальчук Л.В., 1997; Segerer S., Nelson P.J., Schlondorf D., 2003; Синяченко О.В., Ігнатенко І.В., Мухін І.В., 2006). Цитокіни - речовини білкової природи, які продукуються клітинами переважно імунної системи та є своєрідними медіаторами міжклітинних взаємодій (Медуніцин Н.В., 1999; Тарєєва І.Є., 2000; Corwin E.J., 2000; Демьянова А.В., Котов А.Ю., Симбирцев А.С., 2003).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
