Дослідження ролі темпераменту у виробленні індивідуального стилю діяльності особистості. Визначення його сутності, характерних рис та взаємозв"язку типів вищої нервової діяльності і темпераменту. Класифікація його типів за К. Леонардом і Е. Кречмером.
Курсова роботаТемперамент і стиль діяльностіСпостерігаючи за людьми, неважко помітити їх неповторну індивідуальну своєрідність у загальній рухливості, швидкості мовлення, виявлені почуттів.Порівняно цілісна сталість індивідуально-психологічних властивостей особистості (швидкість сприйняття, швидкість розуму, швидкість переключення уваги, темп і ритм мови, прояв емоцій і вольових якостей та ін.). У дорослої людини властивості темпераменту в основному стабільні, але можуть змінюватися у визначених межах під впливом психічних станів і життєвих колізій. І.П.Павлов розкрив закономірності вищої нервової діяльності, встановив, що в основі темпераменту лежать ті самі причини, що її в основі індивідуальних особливостей умовно-рефлекторної діяльності людини, - властивості нервової системи. Динаміка психологічної діяльності залежить не тільки від темпераменту, а й від мотивів, які спонукають людину до діяльності, та від її психічного стану. Щоб відрізнити індивідуальні особливості поведінки, зумовлені темпераментом, від тих, які породжені мотивами і психічними станами ,треба врахувати, що : на відміну від мотивів і психічних станів ті самі властивості темпераменту виявляються в однієї людини в різних видах діяльності - грі, навчанні, праці, спорті;Ґрунтуючись на тодішній матеріалістичній філософії, що визначала чотири основні початки (землю, воду, вогонь і повітря) і повязувала з ними чотири властивості (твердість, рідинний стан, тепло і холод ), він за аналогією стверджував, що тіло людини теж складається з чотирьох елементів-гуморів, соків: крові(тепла), слизу(холоду), чорної жовчі(вологості) і жовтої жовчі(сухості). Переважання жовтої жовчі (chole ) визначає холеричний тип, якому властиві велика енергійність і активність, поривчастість рухів, нестримність у діях. Домінування крові (sanguis ) визначає сангвінічний тип, який відзначається великою активністю та емоційністю, багатою мімікою, барвистою мовою, швидкими рухами і легким пристосуванням до оточення. Учення Гіппократа розвивав давньоримський лікар Гален (ІІ ст.), який для позначення поняття «нервово конституційний тип» використав латинський термін «темперамент» (temperamentum ), що означав узгодженість, устрій, правильне співвідношення частин. Філософ Кант говорив, що з фізіологічної точки зору, коли мова йде про темперамент, мають на увазі фізичну конституцію (слабка або сильна статура) і комплекцію (рідке, за допомогою життєвої сили закономірно рухливе в тілі.Павловим, є лише однією з найбільш розроблених спроб вирішити цю складну проблему. Леонгард виділяє чотири головних типи темпераменту на основі зіставлення типів акцентуацій: гіпертимний, дистимний, афективно-лабільний і афективно - екзальтований. Людям із дистимним (лат. dis-префікс, що надає поняттю протилежний або заперечний зміст, гр. thymia-душа, настрій, почуття) темпераментом властива уповільненість дій, пасивна життєва позиція і знижена мовна активність.Відходячи від традиційного розуміння темпераменту, за Гіппократом - Галеном, Е.Кречмер повязує темперамент із будовою тіла, думаючи, що і темперамент і будова тіла знаходяться один з одним у внутрішніх біологічних відносинах. Він виділив і описав три типи будови тіла, що найбільш часто зустрічаються. Атлетичний тип характеризується розвинутим скелетом, мускулатурою, шкірою. Чоловіка цього типу мають середній чи високий ріст, широкі плечі, ставну грудну клітку, пружний живіт. Пікнічний тип відрізняється сильно розвинутими внутрішніми порожнинами тіла (груди, живіт) і схильністю торса до ожиріння при слаборозвинених мязах плечового пояса і кінцівок.У вивченні темпераменту виявилися два підходи до його дослідження - структурний і типологічний. Представники структурного підходу описують темперамент через набір ознак, характерологічних рис особистості. Іншими характерологічними рисами особистості володіють представники холеричного і флегматичного темпераментів. Структурний підхід до вивчення темпераменту найбільше яскраво виявляється в експериментальних дослідженнях прихильників в структурно-динамічної теорії рис (Г.Олпорт, Р.Кеттелл, Г.Айзенк); Логіка міркувань при розробці теорії рис зводилася до такого: якщо спробувати встановити основні характеристики, за якими люди істотно відрізняються один від іншого, то стане можливою розробка тестів, що дозволяє визначити кількісні значення параметрів, які виявляються для кожної людини, і порівняти ці параметри між собою. Для застосування в дослідженні факторного аналізу були прийняті такі допущення: 1) елементи, з яких формується структура особистості, універсальні, є загальними для всіх людей; 2) основні параметри особистості мають упорядковану ієрархічну структуру; 3) люди мають стійку схильність реагувати певним чином на ситуації; 4) риси особистості кількісно вимірюються.Певне поєднання цих властивостей являє тип нервової системи.
План
ЗМІСТ
Вступ
1. Сутність темпераменту
1.1 Поняття про темперамент
1.2 Характерні риси темпераменту
2. Історія розвитку вчення про темперамент
2.1 Вчення Гіппократа про темперамент
2.2 Класифікація типів темпераменту К.Леонарда
2.3 Темперамент у розумінні Е. Кречмера
3. Підходи до дослідження темпераменту
4. Типи вищої нервової діяльності і темперамент
4.1 «Нервова теорія темпераменту»І.П. Павлова
4.2 Властивості темпераменту
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
