Роль та місце українознавства у новітньому науковому просторі та його значення в гуманітарній політиці держави і системі національної безпеки - Статья

РОЛЬ ТА МІСЦЕ УКРАЇНОЗНАВСТВА У НОВІТНЬОМУ НАУКОВОМУ ПРОСТОРІ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ В ГУМАНІТАРНІЙ ПОЛІТИЦІ ДЕРЖАВИ І СИСТЕМІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИУ статті висвітлюються теоретичні підстави та практичне значення використання українознавчих досліджень (українознавства) не лише як комплексу знань про Україну всередині країни та за її межами (в діаспорі), а й як одного з чинників "мякої сили", сучасної гуманітарної політики і системи національної безпеки держави Україна. В статье освещены теоретические основания и практическое значение использования украиноведческих исследований (украиноведения) не только как комплекса знаний об Украине внутри страны и за ее пределами (в диаспоре), а также как одного из факторов "мягкой силы", современной гуманитарной политики и системы национальной безопасности государства Украина. The article examines the theoretical basis and practical significance of use of Ukrainian Studies (Ukrainoznavstvo) not only as a body of knowledge about Ukraine within the country and abroad (in the Diaspora), but also as a factor of "soft power", the modern humanitarian policy and national security organization of Ukraine. However, it is considered to be a self-contained modernized synthesis (complex) of integrated scientific knowledge and disciplines related with civilization, ideological and spiritual development of the Ukrainian people (R & D Ukraine-centrism), its immortal nation-creative and conscious instinct of national unity (R & D nation-centrism) and its statebuilding evolutionary / revolutionary way (R & D state-centrism), which is based on such mainstays as Ukrainian (man /person/family) - Ukrainians (community / society / nation) - statehood (nation/ civilization / state). So, Ukrainstvo in its unity and diversity must be the major issue in Ukrainian studies (as well as the priority of own nations in nation studies of western countries: American studies, Anglo-Saxon studies, Polish studies).Досить тривалий час в українському науковому (і не тільки) співтоваристві точилися (й тривають досі) суперечки щодо визнання (чи заперечення) українознавства як науки, його призначення, місця, завдань і ролі не лише в академічній спільноті, а й у науковому світі, житті суспільства, народу, держави. Лише за часів УНР та Української Держави (Гетьманату) 1918 р. були зроблені істотні спроби інституціоналізувати українознавство на державному рівні як офіційну державно-освітню програму, навчальну дисципліну та вивести його на науковий рівень (у державних і урядових установах, для вчительства запроваджувалися курси українознавства, відповідні уроки вводилися у школах, в університетах засновувалися кафедри, було створено Українську академію наук тощо). У діаспорі ж українська еміграція заснувала численні українознавчі центри, але відірваність від джерельної бази, власного народу, національної нижчої й вищої школи, українського академічного і державного підґрунтя, рідної території тощо обєктивно звела українознавчі центри в еміграції здебільшого до національно-виховного і аматорсько-публіцистичного рівнів, головним завданням яких було намагання якомога довше протистояти цілковитій асиміляції на чужині, збереження національної свідомості (національної ідентичності) й мовної (історичної) памяті серед української еміграції. Сучасне українознавство аж ніяк не є самостійною науковою галуззю (власне, самостійною наукою як такою) в усталено-класичному розумінні, проте доконано заявило й утверджується як самодостатній осучаснений синтез (комплекс) інтегральних наукових знань і дисциплін про цивілізаційний і світоглядно-духовний розвиток українського народу (науково-дослідницький україноцентризм), його нетлінний націєтворчий і соборницький усвідомлений інстинкт (науково-дослідницький націєцентризм) та державотворчий еволюційний/революційний шлях (науково-дослідницький державоцентризм), основою чого є багатогранний і визначальний стержень: українець (людина/ особистість/родина) - українство (спільнота/суспільство/ народ) - державництво (нація/цивілізація/держава). Тож розвиток українознавства як у самій Україні, так і в діаспорі та за кордоном взагалі слугуватиме для держави Україна одним з аспектів концепту "мяка сила", який нині починає використовуватися світовими державами [2].