Роль та місце строків в законодавстві України про працю - Автореферат

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРобота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерства внутрішніх справ України. Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Ярошенко Олег Миколайович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри трудового права; кандидат юридичних наук, доцент Попов Сергій Вікторович, Кримський юридичний інститут Одеського державного університету внутрішніх справ, заступник начальника з кадрового забезпечення. Захист відбудеться «6» липня 2009 р. о «10» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.10 Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м.Це й визначило мету законодавства про працю, яка полягає у встановленні державних гарантій трудових прав і свобод громадян, створенні сприятливих умов праці, захисту прав та інтересів працівників і роботодавців. Наука трудового права, на підставі аналізу трудового законодавства й практики його застосування, сприяє процесу його вдосконалення, що значно підвищує ефективність дії правових норм. Важливе значення в досягненні зазначених цілей відіграють строки, з якими законодавець повязує виникнення, зміну та припинення трудових прав і обовязків. Субєкти трудового права регулюють трудові та інші безпосередньо повязані з ними відносини в договірному порядку, зокрема, шляхом встановлення строків. У роботі поставлено наступні основні завдання: - визначити і поглибити понятійно-категоріальний апарат трудового права України; строк законодавство праця українаОтже, строк у трудовому праві - це закріплена в законодавстві про працю, локальних нормативних правових актах, угодах та договорах субєктів трудового права юридична модель обєктивно існуючого часу, яка використовується державою, роботодавцем, працівниками (їхніми представниками) в правовому регулюванні соціально-трудових відносин. На думку дисертанта, поняття “строк” і “термін” у юридичному розумінні є тотожними, а тому маючи на меті не допущення зайвої плутанини, найкраще і доречніше вживати та оперувати у науці трудового права поняттям “строк”. Зазначається, що для науки трудового права безсумнівний інтерес становлять класифікації строків за такими підставами як: правочинність сторін трудових відносин установлювати строки (імперативна, імперативна-договірна й договірні); роль строків у розвитку трудових правовідносин (правоутворювальні, правозмінювальні та правоприпиняючі); коло правовідносин, на які поширюється дія строку (загальний і спеціальні); ступінь визначеності строків (абсолютно визначені, відносно визначені та невизначені), а також спосіб закріплення строків (законодавчі, підзаконні й передбачені трудовою угодою). Виділяються наступні групи строків: строки, що встановлюють часові межі існування прав і обовязків субєктів трудових правовідносин; «умовні» строки; строки, що регламентують часові межі дії правових актів; строки, необхідні для обчислення та визначення обсягу грошових вимог працівників до роботодавців; процесуальні строки; процедурні строки. Дисертант зазначає, що законодавством встановлено правило, згідно з яким, в разі коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк, тобто початок перебігу строку і початок його обчислення в системі обчислення строків не збігаються - перебіг починається раніше, ніж обчислення, розрив між ними залежить від встановленого в законі масштабу обчислення таких строків: година, доба (день), місяць, рік.В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, дисертантом сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення розуміння сутності інституту строків в трудовому праві. Строк у трудовому праві - це закріплена в законодавстві про працю, локальних нормативних правових актах, угодах та договорах субєктів трудового права юридична модель обєктивно існуючого часу, що використовується державою, роботодавцем і працівниками (їхніми представниками) в правовому регулюванні соціально-трудових відносин. Для теоретичних і практичних цілей, з урахуванням існуючих поглядів на класифікацію строків, пропонується розподілити строки в законодавстві України про працю по групах (видам) відповідно до їхніх загальних ознак. Основне їх призначення полягає в установленні часу, із закінченням якого норми права повязують настання правових наслідків; у визначенні періодів часу, протягом яких дії, що відбулися, або події є умовою застосування норм трудового права; у закріпленні тривалості строків, які призводять до настання тих або інших правових наслідків.

Основний зміст роботи