Роль С-реактивного білка у формуванні відповідної реакції організму при внутрішньоутробному інфікуванні, внутрішньоутробних інфекціях і гнійно-запальних захворюваннях новонароджених - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ КРИМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. Роль С-реактивного білка у формуванні відповідної реакції організму при внутрішньоутробному інфікуванні, внутрішньоутробних інфекціях і гнійно-запальних захворюваннях новонародженихГеоргієвського МОЗ України Науковий керівник: заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Іванова Маргарита Василівна, Кримський державний медичний університет ім. Захист відбудеться 27.02.2001 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.600.01 при Кримському державному медичному університеті ім. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Кримського державного медичного університету ім. Проведено комплексное клинико-лабораторное исследование 138 новорожденных и 37 беременных женщин, в обследование которых входила пренатальная диагностика путем трансабдоминального амниоцентеза с определением в амниотической жидкости уровня СРБ количественным методом с использованием иммуноферментной тест-системы. Для исследования были выделены 4 группы: 31 ребенок - это дети, рожденные от беременных женщин, угрожаемых повнутриутробному инфицированию; 30 новорожденных с явлениями внутриутробного инфицирования; 45 - с внутриутробными инфекциями и 32 ребенка с гнойно-воспалительными заболеваниями.Для цих інфекцій характерні високий рівень захворюваності, висока летальність, яка практично не має тенденції до зниження (Кущ Н.Л., Щербинін О.В., Джансиз М.М., 1990). В останні роки істотну роль у розвитку ГЗЗ у новонароджених відводять внутрішньоутробному інфікуванню (Калінічева В.І., Яковлєва А.М., Лі Т.С., 1984; Анкірська А.С., 1985; Самсигіна Г.О., 1997; Mc Tighe З іншого боку, не виключено й істине збільшення частоти даної патології, що в свою чергу обумовлено зростанням інфікованості жінок фертильного віку збудниками, здібними стати причиною ВУІ плода, такими як цитомегаловірус людини, герпес-віруси, ентеровіруси, парвовіруси В19, папіломатозний вірус людини, хламідії, мікоплазми, віруси гепатиту В і С, токсоплазма, гриби, стрептококи групи А і В (Замуліна Л.І., 1998; Сидорова І.С., Чернієнко І.М, 1998; Федотова О.В., 1998). Частота зараження плода складає при цьому від 5 до 60% залежно від характеру збудника, термінів вагітності, напруги гуморального і клітинного імунітету матері й ряду інших чинників (Айламазян Е.К., 1995; Базіна М.І., 1995; Самсигіна Г.О., 1997; Шершенов О.К., 1998). Рівень його підвищується через 6-8 годин після початку інфекційного процесу або пошкодження тканин і сприяє видаленню фрагментів пошкоджених клітин і продуктів їх розпаду за рахунок звязування з ліпопротеїдами низької і відносно низької щільності, що дало підставу розглядати його як білок гострої фази запалення, проте виконує він функції також ензиму з властивостями антикоагулянту.Контрольну групу склали 20 новонароджених, у яких СРБ визначався в пуповинній крові, крім того обстежено 37 вагітних жінок, в обстеження яких входила пренатальна діагностика шляхом трансабдомінального амніоцентезу з визначенням в амніотичній рідині СРБ кількісним методом з використанням моноклональних антитіл. У групі вагітних жінок, починаючи з першого триместра, проводилося медико-генетичне консультування, докладно вивчався акушерський анамнез, проводилися загальноприйняті клініко-лабораторні методи дослідження, стан плода оцінювався за даними ультразвукової діагностики, кардіотокографії і біофізичному профілю плода, згідно з модифікованою шкалою (Vintzileos Залежно від характеру патологічного процесу досліджені новонароджені були розподілені на групи: І групу (30 хворих) склали діти із синдромом ”внутрішньоутробного інфікування”, ІІ групу (45 хворих) - діти з внутрішньоутробними інфекціями, ІІІ групу (32 хворих) - діти з постнатальними гнійно-запальними захворюваннями, IV група (20 дітей) - контрольна група. Крім того, була виділена група із 37 вагітних жінок, яким загрожувало внутрішньоутробне інфікування, а народжені від них діти були виділені в самостійну групу та окремо проаналізовані. Причинами інфекційної патології, яка послужила показанням до дослідження, були різні збудники, у відсотковому співвідношенні яких у виділених групах було слідуючим: а) у новонароджених із “синдромом інфікування” найбільш частими збудниками були цитомегаловірус (23,3%) і токсоплазма (23,3%), мікроорганізми бактеріальної етіології (10%), гриби роду Candida (3,3%), поєднані інфекції (13,3%) та інфекції незясованої етіології (16,8%);В роботі наведено наукове обгрунтування ролі С-реактивного білка у формуванні відповідної реакції організму при внутрішньоутробному інфікуванні, внутрішньоутробних інфекціях і гнійно-запальних захворюваннях новонароджених. Визначення СРБ в АР в антенатальному періоді може бути використано в діагностичних цілях, оскільки при низьких його значеннях спостерігається розвиток ознак внутрішньоутробного інфікування плода (фетопатій) при високих - природжених вад розвитку (ембріопатій).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ