Роль релігії як соціального інституту в розвитку суспільства - Реферат

Ще яких-небудь десять років тому, отримуючи знання і виховання з матеріалістичних позицій, ми передбачали, що такі специфічні інститути, як релігія і її організації перестають бути чинниками національного суспільного життя, втрачають свої позиції в наданні дії на світогляд людей. На цих і інші питання необхідно відповісти в процесі соціологічного аналізу релігії як соціального інституту. Перш ніж розглядувати релігію з цієї точки зору, необхідно розглянути, що є поняттям “Соціальний інститут”. Згідно теорії Маркса релігія як соціальним феноменом є обєктивний чинник, зовнішнім і примусовим чином що впливає на людей подібно до будь-якого іншого суспільного інституту. Релігія може виконувати функцію інтеграції суспільства, але також може діяти і як чинник, що дезинтегрує суспільство, коли виникають конфлікти на релігійному грунті.(4, стор.Під часом виникнення релігійних вірувань слід мати на увазі період дуже великої тимчасової протяжності, що зайняв десятки або, можливо, сотні тисяч років. Можна стверджувати, що первинні релігійні уявлення - вельми смутні і невизначені - почали зявлятися в період середнього палеоліту, а в пізньому вже існували більш менш оформлені вірування і повязані з ними магічні ритуали. На якомусь етапі розвитку первісного суспільства в поведінці і свідомості суспільної людини разом з діяльністю, в основі якої лежать все більш усвідомлені закономірності обєктивного світу, зявляються дії, що базуються на фантастичних уявленнях про надприродних істот і явища. На виникнення в свідомості первісної людини релігійних примар повинні були робити вплив, перш за все негативні емоції: страх, внутрішня пригніченість, відчуття безсилля, інколи - відчай. Релігія давала людству ілюзію відносної безпеки, забезпечуваною допомогою дружніх надприродних сил.Воно пропонувало своїм прихильникам шлях внутрішнього порятунку: відхід від зіпсованого, гріховного світу в себе, всередину власної особи, грубим плотським задоволенням протиставляється строгий аскетизм, а зарозумілості і пихатості «сильних світу цього» - свідоме упокорювання і покірливість, які будуть винагороджені після настання Царства Божого на землі. Християнство допомогло миру уникнути великої битви за звільнення людини. Потреба в єднанні, з одного боку, і досить широке розповсюдження християнства по світу - з іншою, породили серед віруючих переконаність, що якщо окремий християнин, можливо, слабкий і нетвердий у вірі, то обєднання християн в цілому володіє Духом Святим і Божою благодаттю. Мінявся соціальний склад віруючих, виникали і розпадалися різні новоутворення усередині християнства в цілому, постійно кипіли внутрішні зіткнення, за віросповідною і культовою формою яких ховалася боротьба соціальних і національних угрупувань з приводу суспільних інтересів. Так на першому етапі християнство було іудейською сектою людей, що обєдналися в очікуванні близького кінця світу і виникнення нових світових порядків, що відповідали нормам царства небесного на землі, приходу месії - Христа, який і здійснить прийдешній переворот.Весь досвід ХХ ст показав неспроможність однобічних прогнозів щодо подальших доль релігії: або її неминучого і близького відмирання, або прийдешнього відродження минулої потужності. Сьогодні очевидно, що релігія грає помітну роль в житті суспільства і що вона зазнає глибокі і необоротні зміни. На положення релігії в сучасному суспільстві вирішальну дію надають дві головні сили сучасності - наука і політика. Проте типові для минулого століття очікування близького кінця релігії в результаті розвитку науки не збулися. Наука не витіснила релігію, але вона викликала глибокі зміни в релігійній свідомості - в розумінні Бога, миру, людини.

План

Вступ

1. Структурний план релігії

2. Виникнення і еволюція релігії

3. Становлення християнської церкви як соціальної організації

Висновок

Список використаної літератури

Можна багато сперечатися про положення релігії в сучасному суспільстві. Проте однозначно оцінити її роль, можливості і перспективи просто неможливо. Весь досвід ХХ ст показав неспроможність однобічних прогнозів щодо подальших доль релігії: або її неминучого і близького відмирання, або прийдешнього відродження минулої потужності. Сьогодні очевидно, що релігія грає помітну роль в житті суспільства і що вона зазнає глибокі і необоротні зміни.

На положення релігії в сучасному суспільстві вирішальну дію надають дві головні сили сучасності - наука і політика. Їх еволюція в сучасному суспільстві ведуть до неоднозначних для релігії наслідків: руйнуючи традиційні встановлення, вони часом і відкривають для неї і нові можливості.

Успіхи в оволодінні природою за допомогою техніки, досягнуті в ХХ столітті на основі гігантського приросту наукових знань, надали глибоку дію на релігійну свідомість. Проте типові для минулого століття очікування близького кінця релігії в результаті розвитку науки не збулися. Наука не витіснила релігію, але вона викликала глибокі зміни в релігійній свідомості - в розумінні Бога, миру, людини. Вирішивши багато проблем пізнання світу і оволодіння людиною силами природи, наука відсунула кордон пізнання до ще складнішим, ніж раніше проблемам. Сьогодні наука вийшла далеко за межі плотського доступного людині, наочного. Це дає новий шанс для релігійного світовідчування, не говорячи вже про те, що збільшена на науково-технічній основі потужність людського діяння ставить нас тепер перед проблемою наслідків науково-технічного прогресу і його етичної спроможності. А в результаті напрошується вивід, що самі по собі наука і техніка - без релігії - ще не дають вирішення сучасних проблем, коли людство опинилося перед загрозою самознищення.

Релігія як етична духовна сила дістала можливість сьогодні вступити в діалог зі світом, долі якого виявилися залежними від його етичної спроможності перед лицем реальних проблем суспільного розвитку. У основі культурних цінностей, релігій, що розділяються більшістю, лежать універсальні загальнолюдські цінності, такі поняття, як любов, мир, надія, справедливість.(4. стор. 235-237).

В даний час більшість церковних ієрархів і рядових священнослужителів стоять на позиціях нового осмислення сучасних соціально-економічних і суспільно-політичних проблем, що виникають в процесі розвитку і зміни нашого суспільства, орієнтують церкву на підвищення етичного потенціалу людини.

1. А.А.Радугин, К.А. Радугин “Социология” М. “Центр”, 1997 г.

2. М.П.Мчедлов “Религия и современность” М. Издательство политической литературы, 1982 г.

3. И.А. Крывелев “История религий” М. “Мысль”, 1975 г.

4. В.И. Гараджа “Религиеведение” М. “Аспект Пресс”, 1994 г.

5. “Основы религиоведения” под ред. И.Н. Яблокова М. “Высшая школа”, 1994 г.