Спроба визначити часові рамки початку залучення релігійних лідерів до переговорного процесу в рамках арабо-ізраїльського конфлікту. Приклади співпраці між іудейськими, мусульманськими та християнськими лідерами в контексті спроб врегулювання конфлікту.
При низкой оригинальности работы "Роль релігії та релігійних діячів в спробах мирного врегулювання арабо-ізраїльського конфлікту", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Роль релігії та релігійних діячів в спробах мирного врегулювання арабо-ізраїльського конфліктуThe article attempts to determine the time frame for the beginning of the involvement of religious leaders in the negotiation process within the Arab-lsraeli conflict, provides a number of examples of cooperation between Jewish, Muslim and Christian leaders in the context of attempt? to resolve the conflict. Актуальність цієї статті повязана з необхідністю осмислення тих процесів, що відбуваються в усьому світі, коли релігія та релігійні лідери виступають як рушійні та впливові сили в спробах або повного припинення, або часткової деескалації конфліктів. Спроби іудейських та протестантських фундаменталістів знищити мусульманський комплекс аль-Харам аль-Кудс аш-Шаріф, візит у 2000 році Аріеля Шарона на Храмову гору у супроводі великої кількості співробітників ізраїльських силових структур, який, на думку деяких дослідників, став однією з причин початку Другої інтифади, постійні скандали та конфлікти з приводу заборон уряду Ізраїлю відвідувати Храмову гору то іудеям, то мусульманам - всі ці та ряд інших причин дають нам змогу говорити про досить сильний вплив релігійного фактору на розвиток арабо-ізраїльського конфлікту та на труднощі, що повязані зі спробами його врегулювання. Проте ця складність часто ігнорується і звужується до редукціоністського дискурсу «або/або»: переконання в тому, що релігія є джерелом конфліктів та насильства, протистоять голосами, що релігія є джерелом миру. Вона також виділяє два основні напрями «religious peacebuilding»: академічний (робота науковців по написанню статей, створенню науково-дослідницьких центрів, запровадження спеціальних дисциплін та окремих курсів) та той, що Хертог означила як «А worldwide movement», а ми пропонуємо називати - неакадемічний (характеризується діяльністю локальних активістів, релігійних установ, державних і недержавних організацій, благодійних фондів і т.д., які виходять на глобальний рівень, намагаючись створити певні майданчики для дискусії та спільних заяв, комітети, переговори на різних рівнях влади, із залученням туди релігійних лідерів, з метою припинення релігійних конфліктів та налагодження міжконфесійного діалогу загалом).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
