Роль ранніх світоглядно-естетичних маніфестацій Івана Франка в еволюції його творчості 1870 – 1880-х років - Автореферат

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКАРоботу виконано на кафедрі української літератури імені академіка Михайла Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка. ДЕНИСЮК Іван Овксентійович, професор кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси Львівського національного університету імені Івана Франка Офіційні опоненти: доктор філологічних наук ГРОМЯК Роман Теодорович, професор, завідувач кафедри теорії літератури і порівняльного літературознавства Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка кандидат філологічних наук ГУЗАР Зенон Петрович, професор кафедри теорії та історії української літератури Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Захист відбудеться 24 грудня 2002 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 35.051.06 з філологічних наук при Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (м.Те саме стосується й магістральної проблематики Франкової творчості, яку, за С.Єфремовим, можна іменувати проблематикою “боротьби і контрастів”; а в термінах діалектики - “боротьби і єдності протилежностей”: серця і розуму, чуття (бажання) й обовязку, особистого і суспільного, субєктивного й обєктивного, естетичного й етичного - антитези і тези... “Так, безперечно, ми не знайдемо жодного твору І.Франка, в якому б не виявлялася - більш чи менш відверто - незмінна константа: проблематика боротьби, зіткнення, поєдинку, але разом з цим - і подолання. Тобто йдеться про синтетичну концепцію розвитку творчості І.Франка, концепцію, що умотивувала б чи принаймні прокоментувала кшталт співіснування, специфіку взаємодії вищезгаданих суперечностей, показавши, що, незважаючи на це, вони все ж складають “його [Франка] власну, еволюційно складну філософську систему - “франкізм - зазначає І.Денисюк. Існуючі версії в центр структури ставили положення, здатні охопити не всю творчість, а лише певні її частини (аспекти, періоди), і цим, замість “уникнути логічних суперечностей” всередині структури, власне ці суперечності й породжували. При цьому в полі зору дослідників, і за радянських часів, і в останнє десятиліття ХХ-го віку на роль ідентифікуючого критерію-“центру” жодного разу не претендували літературно-критичні та поетичні маніфестації раннього періоду Франкової творчості: “студіум естетичне” “Поезія і її становисько в наших временах” (1876), вірші зі збірки “Баляди і роскази”: “Божеське в людськім дусі”, “Дві дороги”, “Схід сонця” та ін.Світоглядну базу, свій “символ віри”, початківець легалізував у вірші “Божеське в людськім дусі”, фабула якого прозоро кореспондує з біблійною моделлю історії людства (“золоті віки” раю - вигнання, віки гріха - Блага вість, перспектива навернення), а ідею тричі заакцентовано рефреном, що розростається окличним резюме останньої строфи: “Дух наш із Твого духу родом / І вічно звязаний з Тобою / А вічнії огнива ті / Лиш творчість духу із любвою”. “Становисько поезії в наших временах”, її “вліяніє на чоловічество” полягає у тім, аби стимулювати акт духового відродження людства, навернення його до “божеського” трибу життя, опертого на “творчій силі з любовю” - “розпалювання” “у ясний поломінь” притьмареної віками гріха “іскри божества”, розвитку придавленого “зароду” “ідеального світу”... І справді, взявши до уваги учнівський характер художнього рівня цих творів, включно з “язичієм”, що густо “забурянило” (І.Денисюк) їхню мову, а особливо - всежиттєву зорієнтованість І..Франка на реалізм, можна легко спровокуватись до розкреслення демаркаційної межі, пообабіч якої - юнацький “ідеалізм” та “реалізм” зрілої вже “будущини”. І “роду людському” на зорі послання у світ, і кожній людині зокрема, “заким збудилось єще [її] сознаніє” (“студіум естетичне”) апріорі дається певна інформація про ідеал - не раціональна (“то не єсть розум”) і не емпірична (“то не єсть ісключно чувство”), але інтуїтивна, отакий так би мовити камертон (“мірило”) на предмет упізнання “божеського” і “в людськім дусі”, і в природі, і в “обществі”. “Іскра божества”, що має “розпалитися”, “зарод” “ідеального світу”, що має “розвитися”, як і згодом: “божа іскра” (“На дні”); “зернятко раю” у “Смерті Каїна”; “представить не факт, а так сказати представить у розвитку то, що тепер існує у зароді”, це - “головна річ” - авторська концепція роману “Борислав сміється”; а в “Мойсеї”: “…в те серце Єгова вложив, наче квас в прісне тісто, творчі сили…” тощо.Т.Г.Шевченка НАН України. До питання взаємин І.Франка та Б.Лепкого // Іван Франко та національне відродження / Тези Республіканської наукової конференції. Мемуарне есе Богдана Лепкого про Франка і дещо, не включене до нього // Українське літературознавство. На шляху до вироку (питання “Франко і натуралізм” у літературознавстві та критиці 1879-1950-х років // Українське літературознавство.

Основний зміст дисертаціїОсновний зміст роботи викладено у таких публікаціях