Роль "Українсько-руської Видавничої Спілки" (1899–1932) у формуванні національних засад редакційно-видавничої діяльності - Автореферат

Львівський національний університет імені Івана ФранкаРоботу виконано на кафедрі видавничої справи і редагування Української академії друкарства. Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Зелінська Надія Віталіївна, Українська академія друкарства, завідувач кафедри видавничої справи і редагування. Офіційні опоненти: - доктор філологічних наук, професор Сидоренко Наталія Миколаївна, Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри історії літератури і журналістики; Захист дисертації відбудеться 21 грудня 200 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К35.051.16 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м.Нинішнє зацікавлення історією пресо-та книговидання рубежу позаминулого та минулого століть викликане ще й бажанням окреслити здобутки, охарактеризувати проблематику, простежити схожість та відмінність двох історичних періодів - сьогоднішнього та минулого. Видавничі здобутки УРВС сприяли інтенсифікації літературного процесу, виробленню поглядів на видавничу справу як вид професійної діяльності, долучалися до формування теоретичних засад у галузі національного книговидання, сприяли типологічній диференціації видавничої продукції, активізували процеси комерціалізації пресо-та книговидання, сприяли виробленню єдиного варіанту літературної мови та ін. Мета дисертації полягає у спробі всебічно та обєктивно висвітлити діяльність УРВС: у контексті розбудови видавничого середовища на теренах Західної України охарактеризувати основні організаційні, фінансові та культурницькі набутки УРВС, показати спадкоємність традицій у видавничій галузі. Обєктом дослідження виступає різновекторна діяльність УРВС, предметом - різні аспекти цієї діяльності, у тому числі суспільно-політичні та соціокультурні, окреслення репертуару, розбудова класифікаційних характеристик видань, взаємодія видавничих потужностей фігурантів тогочасного інформаційного простору, а також генезис теоретичних напрацювань, що простежується у публікаціях періодичних видань. Важливі дані, систематизовані у цитатному матеріалі, що дозволяють простежити формування професійної видавничої діяльності в Україні, оприлюднює навчальний посібник "Видавнича справа та редагування в Україні...", підготовлений за редакцією Н. Зелінської.Первинними джерелами інформації стають періодичні видання: загальнонаукові "ЛНВ", "Записки НТШ", "Хроніка НТШ", фахові "Книжка", "Книгарь", "Бібліологічні Вісті", газета "Діло" та ін. Джерелами для встановлення реєстру книжкової продукції УРВС (1899-1932) слугували: 1) "Каталог УРВС (1899-1912)"; 2) "оповістки" УРВС; 3) періодичні видання; 4) зведені бібліографічні праці українських учених тих років та сучасних бібліографів; 5) бібліографічні праці тогочасної Польщі та новітні розробки польських бібліографів; 6) книготорговельні каталоги; 7) "Книги обліку обмінної літератури" та "Книги обліку замовлень друкарні НТШ"; 8) фонди ЛНБ ім. Грушевським ідея утворити видавництво, заходами якого українська книга повинна була остаточно вийти з тісних рамок фрагментарності, в межах серій набути систематичності у формуванні репертуару. УРВС вийшла на друге місце за кількістю україномовних видань серед галицьких видавництв; другий (1904-1906) - період, коли видавці остаточно сформували засадничі завдання УРВС. Доведено, що в цей період видавництво змінює назву на УВС; шостий (1919) - тимчасове припинення діяльності через українсько-польський конфлікт; сьомий (1920-1923) - спроба поновити колишню потужність, що, проте, віщувала повільний, неминучий занепад; восьмий (1924-1932) - завершальний.Це не лише комплексно витісняло синкретизм тогочасного книговидання, а й дозволяло підтримувати та стимулювати попит на видання, формувати та нарощувати середовище постійних покупців, узгоджувати та інтегрувати зацікавлення різних читацьких кіл. Ініціатива видавництва, яку, безперечно, варто перейняти і сучасним українським видавцям, спрямована на свідоме виокремлення серійності, підсилювалася запровадженням передплати на видання однієї із серій, що було ефективним механізмом прогнозування та збільшення показників реалізації видавничої продукції. Досліджуючи сукупну аудиторію видавничої продукції, в основу поділу видавці кладуть освітній ценз, вікові характеристики споживачів, їх фахову та соціокультурну структуру, і навіть показники збуту в межах кожного підмасиву видань. Прицільна адресність певної серії вмотивовувала цілий комплекс засадничих принципів підготовки видань до друку - як-от художньо-технічне оформлення, ступінь оздобленості, якість паперу і навіть ціну певного видання. Видавці, засуджуючи практиковану тогочасною популярною літературою безадресність, тематичну обмеженість, виводять своєрідні "алгоритми" літературної творчості, зосереджуються на фахових критеріях підготовки видань до друку, закликають до звуженост

Основний зміст дисертації