Роль продуктивності праці в економічному зростанні підприємства - Курсовая работа

Згідно з рекомендаціями Міжнародної організації праці (МОП) розрізняють поняття "продуктивність" і "продуктивність праці". Вона відбиває взаємозвязок між кількістю і якістю вироблених товарів або наданих послуг і ресурсами, які були витрачені на їх виробництво. Продуктивність дає змогу порівнювати виробництво на різних рівнях економічної системи (на рівні окремого індивіда, цеху, підприємства, організації, галузі й держави) з використаними ресурсами. Вища продуктивність означає збільшення обсягу продукції за тих самих витрат, при цьому необхідно враховувати потреби цієї чи іншої продукції на ринку, у суспільстві. Зясовуючи економічний зміст продуктивності праці, треба мати на увазі, що праця, яка витрачається на виробництво тієї чи іншої продукції, складається з:-живої праці, яка витрачається в даний момент безпосередньо в процесі виробництва даної продукції;Як відомо, економічні ресурси заведено поділяти на три великі групи: 1) робоча сила (трудовий потенціал, людський капітал); 2) компоненти природних ресурсів (земля та сировина); 3) компоненти засобів виробництва (фізичний капітал). Якщо у розрахунку ефективності результати визначаються обсягом продукції, то ми одержимо показники, які називаються продуктивністю, а якщо розміром прибутку, то такі показники ефективності називаються рентабельністю (прибутковістю). В умовах посиленої конкуренції на ринках товару, послуг і праці великого значення набуває підвищення продуктивності праці на підприємствах, яке виявляється передусім у збільшенні маси продукції, що виробляється за одиницю часу за незмінної ЇЇ якості, або в підвищенні якості і конкурентоспроможності за незмінної її маси, що виробляється за одиницю часу; зменшенні затрат праці на одиницю продукції. Підвищення продуктивності праці означає, що частка затрат живої праці в продуктах зменшується, а частка затрат уречевленої праці збільшується. Зростання продуктивності праці сприяє скороченню часу виробництва й обігу товару, збільшенню маси і норми прибутку.Вимірювання продуктивності праці має ґрунтуватися на розумінні економічного її змісту, визначенні показників, які можуть характеризувати рівень продуктивності праці у часі і просторі. [Рис А1] Методи обліку продуктивності праці мають відповідати таким вимогам: - одиниця виміру не може викривляти показники продуктивності праці; Розрізняють продуктивність у масштабі суспільства, регіону, галузі, підприємства, організації, цеху, виробничої дільниці, бригади й окремого працівника. Виробіток - це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника чи робітника за рік, квартал, місяць. У масштабі економіки рівень продуктивності праці (виробітку) у сфері матеріального виробництва визначається відношенням величини новоствореної вартості - національного доходу - за певний період до середньооблікової чисельності персоналу, зайнятого у сфері матеріального виробництва протягом цього періоду.Вимірювання продуктивності праці має грунтуватися на розумінні її економічного змісту, визначенні показників, які можуть характеризувати рівень продуктивності праці у часі і просторі. Методи обліку продуктивності праці мають відповідати таким вимогам: •одиниця виміру не може викривляти показники продуктивності праці; Розрізняють продуктивність у масштабі суспільства, регіону, галузі, підприємства, організації, цеху, виробничої дільниці, бригади й окремого працівника. Він вимірюється відношенням кількості виробленої продукції до величини робочого часу, витраченого на його виробництво. У масштабі економіки рівень продуктивності праці (виробітку) у сфері матеріального виробництва визначається відношенням величини знову створеної вартості національного доходу - за певний період до середньооблікової чисельності персоналу, зайнятого у сфері матеріального виробництва протягом цього періоду.Усі техніко-економічні фактори, що впливають на підвищення продуктивності праці, можна поділити на такі: 1) підвищення технічного рівня виробництва; Відносне зменшення чисельності працівників при збільшенні обсягу виробництва(Еобсяг.вир.) визначається за формулою: (2.9) де Чб.ум-пости - базова чисельність умовно-постійного персоналу (ПВП мінус основні робітники),чол.; ?Q - приріст обсягу виробництва, % ?Чум-пост - приріст чисельність умовно-постійного персоналу, %. Оскільки збільшення планових обсягів виробництва по окремих цехах неоднакове, остільки умовна чисельність працюючих, розрахована в цілому по підприємству, і сума умовної чисельності по цехах різнитиметься: Ечп=Чбаз?Коб?Чп (2.17) де Ечп - відносна економія чисельності промислово-виробничого персоналу; Чбаз - чисельність промислово-виробничого персоналу в окремих структурних підрозділах у базисному періоді, осіб; Коб - коефіцієнт збільшення обсягу виробництва продукції у плановому періоді; Чп - умовна чисельність промислово-виробничого персоналу, розрахована в цілому по підприємству.

Зміст

Вступ

Розділ І. Продуктивність праці як економічна категорія

1.1 Ефективність та продуктивність праці

1.2 Показники продуктивності праці

Розділ ІІ. Методи вимірювання та планування продуктивності праці

2.1 Методи вимірювання продуктивності праці

2.2 Планування росту продуктивності праці

2.3 Розрахунки та фінансово-економічна характеристика СТОВ «Відродження»

Розділ ІІІ. Методи підвищення продуктивності праці

3.1 Шляхи підвищення продуктивності праці

3.2 Резерви підвищення продуктивності праці

Висновки

Список використаних джерел

Додатки