Критерії класифікації правових норм, аналіз їх співвідношення та взаємодії. Єдність, цілісність, неподільність та певна структура як основні ознаки норми права. Структурні елементи норми права. Характеристика способів викладення елементів правових норм.
На певному етапі розвитку суспільства постає потреба в упорядкуванні існуючих в ньому відносин. Норма права, як загальнообовязкове правило лежить в самій основі конкретно-регулятивного впливу права на суспільні відносини.На думку професора Венгерова: "Норма права - це загальнообовязкове правило поведінки, встановлене або визнане державою, забезпечене можливістю державного примусу, яке регулює суспільні відносини". Визначення поняття норми права, близько до визначення Венгерова, дає професор Котюк: "Норми права - це офіційне, формально визначене, загальнообовязкове правило поведінки, яке встановлюється або санкціонується державою, охороняється нею від правопорушень, направлене на регулювання найбільш важливих суспільних відносин і охорону соціальних цінностей шляхом встановлення юридичних прав і обовязків субєктів права". Зявившись як регулятор витрат землевласників, як спосіб обліку результатів праці та їх розподілення, норма права розповсюдила свою дію й на політичні, соціальні структури суспільства, переплелась з державними структурами, стала одним з найважливіших початків формування і здійснення державної влади. Саме через норми права держава здійснює вплив на суспільство, на їх основі визначаються повноваження державних структур, завдяки нормам конкретизуються та реалізуються субєктивні права. Ознаки норми права такі ж, що й права в цілому, але норма не має такої ознаки, як системність, оскільки вона регулює групу певних суспільних відносин і лише в сукупності з іншими, узгодженими з нею нормами складає систему права.Класифікація норм права переслідує декілька цілей, в тому числі виявлення їх різноманітних регулятивних властивостей, визначення місця різних норм в механізмі правового регулювання, встановлення системних властивостей норм, їх взаємозвязки. Диспозитивні - норми, у яких держава наказує варіант поведінки, але які дозволяють сторонам регульованих відносин самим визначати права й обовязки в окремих випадках. Заохочувальні - норми, що встановлюють заходи заохочення за варіант поведінки субєктів, який схвалюється державою і суспільством і полягає в сумлінній і продуктивній праці (наприклад, правила щодо виплати премій). Норма матеріального права - норма, що є первинним регулятором суспільних відносин: містить правило (права, обовязки, заборони), на підставі якого можливо вирішення справи по суті. Норма процесуального права - норма, що встановлює оптимальний порядок застосування норм матеріального права: містить правило, на підставі якого можливо вирішення справи по суті.У статтях нормативно-правових актів звичайно зустрічаються норми, що мають два структурних елементи: гіпотезу й диспозицію або гіпотезу й санкцію. "Гіпотеза - диспозиція", "гіпотеза - санкція" - це парні структурні елементи норми, при наявності яких вона взагалі може відбутися як регулятор суспільних відносин. За кількістю обставин, передбачених нормою, гіпотези поділяють на: а) прості, які називають одну обставину, наявність якої викликає реалізацію прав, передбачених гіпотезою норми (напр., умови договорів про працю, які порушують становище працівників, є недійсними (ст.9 КЗПП України); б) складні, що вміщають дві чи більше обставини, наявність яких є необхідною для дії норми (напр., якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник не вправі звільнити його за раніше поданою заявою). За ступенем визначеності змісту гіпотези поділяють на: а) абсолютно-визначені, які вичерпно визначають обставини, наявність чи відсутність яких викликає дію норми (напр., при направленні працівників для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи і проводяться виплати, передбачені законом (ст.122 КЗПП України.); б) відносно-визначені, які не містять достатньо повних даних про обставини дії норми, обмежуючи умови застосування норми колом формальних вимог (напр., якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не піддано новому стягненню, він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення (ст.151 КЗПП України.); в) альтернативні, що ставлять дію норми у залежність від одного чи декількох фактичних обставин (напр., відсторонення працівника від роботи власником допускається у разі: появи на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного спяніння, відмови або ухилення від обовязкових медичних оглядів, інструктажу та навчання (ст.46 КЗПП України). Ступенем визначеності прав і обовязків субєктів: а) визначені, що чітко визначають права та обовязки учасників правових відносин, точно називаючи варіант поведінки (напр., жінці, яка працює і має двох та більше дітей до 15 років, за її бажанням надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до семи календарних днів (ст.1821 КЗПП України.); б) відносно-визначені, що містять загальні ознаки поведінки, у межах якої можуть діяти субєкти (напр., якщо працівник не допустив нового порушення трудової д
План
План
Вступ
Розділ І. Поняття норми права та її основні ознаки
Розділ ІІ. Види норми права та критерії їх класифікацій
Розділ ІІІ. Структура норми права
Розділ IV. Способи викладення елементів правових норм
Список використаної літератури
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
