Роль порушень прооксидантно-антиоксидантних процесів у патогенезі експериментального алергічного альвеоліту та їх корекція - Автореферат

Міністерство охорони здоровя України Державний вищий навчальний заклад Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукНауковий керівник: Заслужений працівник освіти України, доктор медичних наук, професор Регеда Михайло Степанович, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, завідувач кафедри патологічної фізіології. Офіційні опоненти: Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат державної премії України в галузі науки і техніки, доктор медичних наук, професор Бажора Юрій Іванович, Одеський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри клінічної імунології, генетики і медичної біології; Доктор медичних наук, професор Роговий Юрій Євгенович, Буковинський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри патологічної фізіології. Захист відбудеться 28 листопада 2008 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.601.01 у державному вищому навчальному закладі „Тернопільський державний медичний університет імені І. Я.Проблема вивчення патофізіологічних механізмів розвитку алергічних захворювань і зокрема екзогенного алергічного альвеоліту, його діагностики та лікування за останні десятиліття стала особливо актуальною і набула як економічного, так і соціального значення (Хоменко А., Мюллер С., Шиллинг В., 1987; Сидоренко Е.Н., 1991; Лисицын Ю.В., 1995; Пыцкий В.И., 1999; Пухлик Б.М., 2004; Баранова А.А., Балаболкин И.И., 2006; Регеда М.С., Грицко Р.Ю., 2007). Зокрема, не вивченими залишаються питання, які стосуються функціонального стану та ролі процесів прооксидантної і антиоксидантної систем в патогенезі експериментального алергічного альвеоліту, тим більше в різні періоди розвитку захворювання в залежності від статі. Мета дослідження: Зясувати роль та порушення функціонального стану прооксидантної і антиоксидантної та імунної систем в патогенезі експериментального алергічного альвеоліту в різні періоди його формування в залежності від статі та їх корекція антиоксидантом альфатокоферолом ацетатом (вітаміном Е ацетатом). Вперше показано, що за умови розвитку експериментального алергічного альвеоліту найшвидше починає знижуватись активність ферментів антиоксидантної системи в легеневій тканині (на 40 добу), водночас ці показники знаходяться на рівні контрольних величин в печінці та були підвищеними у крові і на 60-у добу різко знижувались у всіх зазначених тканинах з перевагою у легенях. Вперше доведено, що експериментальний алергічний альвеоліт супроводжується поступовим зростанням показників перекисного окиснення ліпідів - дієнові конюгати, малоновий диальдегід на 30-у і 40-у доби, досягаючи найвищих величин у пізній період його розвитку (60-а доба) та помірним зниженням активності ферментів антиоксидантної системи - каталази і супероксиддисмутаза починаючи з 40-ї доби (в легенях) і особливо у пізній період формування (60-а доба) алергічного альвеоліту.Дослідження проведено на 208 морських свинках (80 самців і 88 самок з експериментальним алергічним альвеолітом та 40 інтактних тварин) масою 180-220г. Визначення тестів, які відображають процеси прооксидантної (ДК, МДА) та антиоксидантної систем (СОД, каталаза) в крові та в легеневій і печінковій тканинах і стан імунної системи здійснювали в інтактних морських свинок та у тварин з експериментальним алергічним алвеолітом на 30-у, 40-у і 60-у доби його розвитку, а також після проведеної антиоксидантної терапії альфа-токоферола ацетатом (вітаміна Е ацетатом) (АТФА), який застосовували впродовж 10 діб перорально в дозі 100 мг/кг маси тварини. Так, вміст дієнових конюгатів у крові морських свинок у ранні, (30 і 40-у доби) і пізні періоди формування експериментального алергічного альвеоліту поступово підвищувався відповідно на 51,3 %, 89,1 % і 100 %, а рівень малонового диальдегіду на 95,2 %, 123,8 % і 133,3 % порівняно з інтактними тваринами, що вказує на активізацію перосидації ліпідів (р<0,05). Активність каталази підвищувалась в крові у ранній (30 і 40-у доби) період експериментального АА відповідно на 80,6 % і 12,5 %, а активність СОД зростала лише (на 30-а доба) на 64,1% порівняно з величинами інтактних морських свинок (р<0,05) (рис.1). У результаті проведених досліджень встановлено, що у морських свинок з експериментальним АА після проведеної терапії антиоксидантом альфа-токоферола ацетатом зниження вмісту в крові ДК і МДА відповідно на 45,9 % і 55,1 %, водночас активність ферментів АОС - супероксиддисмутази і каталази навпаки зростала на 24,0 % і 27,2 % порівняно з групою тварин, які не піддавались впливу цього антиоксиданту, що свідчить про гальмівну дію його на утворення продуктів пероксидації ліпідів та стимулюючий вплив на активність ферментів антиоксидантної системи в крові (р<0,05).

Основний зміст роботи