Роль порушень детоксикуючої системи та ендогенної інтоксикації в патогенезі експериментального гепатиту - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукРоль порушень детоксикуючої системи та ендогенної інтоксикації в патогенезі експериментального гепатиту. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.04 - патологічна фізіологія. Робота присвячена вивченню в динаміці змін детоксикуючої системи та ендогенної інтоксикації в печінці та плазмі крові щурів різного віку за дії натрію нітриту і тетрахлорметану на тлі інтоксикації натрію нітритом та корекції їх за допомогою ентеросорбенту та металокомплексу. Використання ентеросорбенту «Фібрабет», металокомплексу гістидинату міді та поєднана їх дія з метою корекції біохімічних порушень сприяють певній нормалізації виявлених змін в організмі уражених тварин 3-та 18-місячного віку.Натрію нітрит - класичний метгемоглобіноутворювач, за його дії на організм розвивається гемічна гіпоксія. Згідно з деякими даними (Шугалей И.В., Львов С.Н., Целинский И.В., Баев В.И., 1992), натрію нітрит у контакті з оксигемоглобіном призводить до утворення активних радикалів, що пошкоджують біологічні системи, проявляють виражену цитотоксичну дію та ініціюють процеси пероксидного окиснення. Дисертаційна робота є складовою частиною планової наукової міжкафедральної теми «Вивчення стану окисних процесів при дії на організм ксенобіотиків» (кафедр медичної хімії та біології) Тернопільської державної медичної академії (№ держреєстрації 0101U001311), у виконанні якої автором самостійно проведено дослідження токсичного ураження організму натрію нітритом і в поєднанні з тетрахлорметаном та його корекції за допомогою антиоксидантів і ентеросорбентів, що викладено в матеріалах дисертації. Зясувати роль ендогенної інтоксикації і детоксикуючої системи в динаміці розвитку токсичного ураження печінки натрію нітритом та комбінацією натрію нітриту з тетрахлорметаном у щурів 3-та 18-місячного віку, а також встановити ефективність корекції порушень цих процесів за допомогою ентеросорбенту «Фібрабет» та металокомплексу гістидинату міді. Дослідити динаміку показників ендогенної інтоксикації та детоксикуючої системи за умов поєднаної дії натрію нітриту та тетрахлорметану з урахуванням вікових змін і порівняти із змінами цих показників при нітритній інтоксикації.Токсичне ураження печінки моделювали шляхом одноразового внутрішньошлункового введення 50 % олійного розчину тетрахлорметану з розрахунку 0,25 мл на 100 г маси тіла тварини, на 4-у добу після першого введення натрію нітриту. Усі піддослідні тварини були поділені на такі групи: 1 - інтактні; 2 - уражені натрію нітритом, 3 - уражені тетрахлорметаном на тлі нітритної інтоксикації; 4, 5, 6 - групи уражених тварин, в яких для корекції біохімічних порушень використовували, відповідно, ентеросорбент «Фібрабет», гістидинат міді та поєднання «Фібрабету» з гістидинатом міді. (1987) в модифікації Ромашова Ф.Н., Джогендра Мандала (1988) - досліджували СМ1 при ?=256 нм (визначаються ланцюгові амінокислоти) та СМ2 при ?=280 нм (визначаються ароматичні амінокислоти); еритроцитарний індекс інтоксикації (ЕІІ) - за кількістю поглинутого барвника еритроцитарними мембранами (Тогабаєв А.А., 1988); активність аланінамінотрансферази (АЛАТ) (КФ 2.6.1.2.) та аспартатаміно-трансферази (АСАТ) (КФ 2.6.1.1.) - за методом Райтмана і Френкеля (Горячковський А.М., 1994), який базується на здатності 2,4-динітрофенілгідразину в лужному середовищі утворювати забарвлений гідразон піровиноградної кислоти, за інтенсивністю якого оцінюють активність амінотрансфераз; активність кислої фосфатази (КФ) (КФ 3.1.3.2.) - за методом Богданського, який базується на здатності бета-гліцерофосфату в кислому середовищі взаємодіяти з молібдатом амонію і аскорбіновою кислотою, в результаті чого утворюється неорганічний фосфат; активність лужної фосфатази (ЛФ) (КФ 3.1.3.1) - принцип методу полягає в здатності лужної фосфатази розщепляти фенілфосфат з утворенням фенолу і фосфату. (Фенол реагує з 4-амінофеназоном у присутності окиснювача - перйодату натрію з утвореннями забарвленого хіноніміму; інтенсивність забарвлення реакційного розчину прямо пропорційна активності ферменту (Горячковський А.М., 1994)); вміст малонового діальдегіду (МДА) - фотоколометричним методом за інтенсивністю забарвленого комплексу, який утворюється при взаємодії малонового діальдегіду з тіобарбітуровою кислотою в кислому середовищі (Владимиров Ю.А., Арчаков А.И., 1972); ступінь окиснювальної модифікації білків (ОМБ) плазми крові оцінювали за вмістом альдегідо-і кетонопохідних нейтрального та основного характеру, які утворюються при взаємодії альдегідних і кетонних груп окиснено-модифікованих білків з 2,4-динітрофінілгідразином, та утворенням 2,4-динітрофенілгідрозонів, що мають характерний спектр (Дубинина А.А., 1993, в модифікації Мещишен І.Ф., 1998).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ