Роль переривистої нормобаричної гіпоксії в профілактиці пізнього гестозу у вагітних з хронічним пієлонефритом - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ Роль переривистої нормобаричної гіпоксії в профілактиці пізнього гестозу у вагітних з хронічним пієлонефритомРобота виконана в Запорізькому державному медичному університеті МОЗ України Науковий керівник: кандидат медичних наук, доцент Жарких Анатолій Васильович Запорізький державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри акушерства та гінекології Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Коломійцева Антоніна Георгіївна, Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України, завідувач відділення патології вагітності і пологів доктор медичних наук, професор Щербакова Валентина Василівна, Харківська медична академія післядипломної освіти, завідувач кафедри акушерства та гінекології №1 Захист відбудеться "11" грудня 2003 р. о 1330 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.01 при Харківському державному медичному університеті МОЗ України (61022, м.В звязку з цим питання поглибленного вивчення патогенетичних і клінічних особливостей перебігу вагітності на фоні хронічного пієлонефриту з удосконаленням існуючих та впровадженням нових засобів профілактики та доклінічної діагностики пізнього гестозу як і раніше залишається актуальним (А.Г. Мета дослідження: знизити частоту пізнього гестозу у вагітних з хронічним пієлонефритом на підставі вивчення особливостей імунної системи, показників центральної гемодинаміки, вегетативної нервової системи, стану фетоплацентарного комплексу та розробки немедикаментозного методу профілактики з застосуванням курсу переривистої нормобаричної гіпоксії. Провести порівняльну оцінку перебігу вагітності, пологів і стану внутрішньоутробного плода у вагітних з хронічним пієлонефритом, які пройшли курс переривистої нормобаричної гіпоксії та у вагітних після використання медикаментозних методів профілактики пізнього гестозу. Методом радіоімунологічного визначення гормонального профілю, дослідження біофізичного профілю плода і антенатального моніторингу його серцевої діяльності дати комплексну оцінку стану ФПК у вагітних з хронічним пієлонефритом, які пройшли медикаментозний курс профілактики пізнього гестозу та курс переривистої нормобаричної гіпоксії. Проаналізувати вплив переривистої нормобаричної гіпоксії на окремі ланки патогенезу пізнього гестозу на підставі результатів дослідження імунної системи та показників центральної гемодинаміки у вагітних з хронічним пієлонефритом.Для визначення впливу методу переривистої нормобаричної гіпоксії на різні ланки патогенезу пізнього гестозу, оптимізації строків використання цієї методики, перебіг вагітності та пологів вивчався у 134 вагітних з клініко-лабораторно підтвердженим діагнозом - хронічний пієлонефрит в стадії ремісії: 55 вагітних (група 1А), яким амбулаторно проводився медикаментозний курс профілактики пізнього гестозу з застосуванням седативних фітопрепаратів, антикоагулянтів непрямої дії, антиоксидантних препаратів, вітамінотерапії та 79 вагітних (група 1Б), у яких з метою профілактики пізнього гестозу крім медикаментозного був проведений курс переривистої нормобаричної гіпоксії (апарат "Борей") (Гутман Л.Б., Дашкевич В. Є., Жарких А.В., Медведь В.І., 1991). Всі дослідження у цій групі проводились відразу після закінчення курсу ПНГ, а в інших групах, для порівняльного аналізу в аналогічні строки гестації (відповідно в 22-30 і після 32 тижнів вагітності). До того ж гестаційний термін виникнення пізнього гестозу у вагітних із хронічним пієлонефритом, які пройшли курс ПНГ склав 33,86±1,03 тижнів, а у тих, що пройшли медикаментозний курс профілактики пізнього гестозу - 26,42±0,48 тижнів, що вірогідно раніше показника у групі 1Б (p<0,01). Звертає на себе увагу і те, що прееклампсія була діагностована у кожної третьої вагітної 1А групи, тоді як у вагітних після курсу ПНГ цей показник склав лише 3,79%. У той же час у вагітних, які пройшли медикаментозний курс профілактики пізнього гестозу (рис.2.), вже починаючи з 22 тижня та до строку пологів, по-перше, значення серцевого індексу були нижчими (22-30 тижнів - 3,04±0,34 мл/ (хв·м2); 32-40 тижнів - 2,42±0,31 мл/ (хв·м2)), а значення загального периферичного опору вищими (22-30 тижнів - 1511,89±114,18 дин·с/см-5; 32-40 тижнів - 2091,18±318,53 дин·с/см-5) за відповідні показники у групі 1Б (серцевий індекс - 4,08±0,19 мл/ (хв·м2) та 3,21±0,23 мл/ (хв·м2); загальний периферичний опір - 914,36±56,59 дин·с/см-5 та 1494,48±167,54 дин·с/см-5), а, по-друге, практично непомітне зростання серцевого індексу в критичні строки не компенсувалось зниженням значень загального периферичного опору судин, що у підсумку призводило до вірогідного підвищення в цій групі значень діастоличного артеріального тиску (p<0,05) та дозволило нам запропонувати використання цих показників для доклінічної діагностики пізнього гестозу.

Основний зміст роботи