Роль ООН і її спеціалізованих установ в забезпеченні співробітництва держав з охорони навколишнього середовища - Курсовая работа

Сьогодні у світі існує багато екологічних проблем, починаючи зі зникнення деяких видів рослин і тварин та закінчуючи загрозою виродження людської раси. Зростання населення, інтенсифікація видобутку і викидів, забруднюючих Землю, приводять до корінних змін у природі і відображаються на самому існуванні людини. Існують серйозні проблеми забруднення (атмосфери, води, ґрунтів), кислотних дощів, радіаційного ураження території, а також втрати окремих видів рослин і живих організмів, збезлісення і опустелення територій. Проблема забруднення навколишнього середовища притаманна багатьом країнам і на сьогоднішній день набула глобального характеру. ООН має в своєму розпорядженні цілою системою органів, які зайняті розвитком міжнародної природоохоронної діяльності держав.Історичний розвиток МПНС можна поділити на 4 періоди: 1) середина ХІХ ст. Пізніше були створені Організація з боротьби із сараною (Рим, 1920 р.), Міжнародне бюро з боротьби із заразними хворобами тварин (Париж, 1929 р.), Міжнародне бюро з охорони природи (Брюссель, 1928 р.), проте ефективність їхньої діяльності була вкрай низькою. У цей період ГА ООН приймає кілька важливих з точки зору розвитку МПНС резолюцій: «Економічний розвиток і охорона природи» 1962 р., «Проблеми навколишнього для людини середовища» 1968 р., яка визначила роль сприятливого навколишнього середовища для дотримання основних прав людини і якою скликалася Конференція в Стокгольмі.Конференція ООН із проблем навколишнього середовища (Стокгольм, 5-16 червня 1972 р.) вважається першою міжнародною міжурядовою конференцією, яка вплинула на подальший розвиток усього МПНС. За результатами роботи Конференції було прийнято Декларацію принципів з навколишнього для людини середовища 1972 р., було створено постійно діючий орган ООН з охорони навколишнього середовища - ЮНЕП, Глобальний екологічний фонд, а 5 червня оголошено Всесвітнім днем навколишнього середовища. У зазначений період активізується діяльність ЄЕК ООН, яка ухвалює низку конвенцій і протоколів до них: Конвенцію про транскордонне забруднення повітря на великі відстані 1979 р., Конвенцію Еспо 1991 р., Конвенцію про транскордонний вплив промислових аварій 1992 р., Конвенцію про охорону та використання транскордонних водотоків і міжнародних озер 1992 р.Міжнародні природні ресурси, що знаходяться за межами дії національної юрисдикції або які у процесі свого розвитку (природного циклу) виявляються на території інших держав.Правовий режим охорони і використання цих ресурсів визначається нормами міжнародного права.Джерела міжнародного екологічного права діляться на дві групи:міжнародні договори іміжнародні порядки. Конвенція про заборону воєнного або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище 1977 року; Так, наприклад, до міжнародних конвенцій з екологічної безпеки належать: а) Конвенція про заборону воєнного або будь-якого іншого ворожого впливу на природне середовище 1977 року, що зобовязує: - не удаватися до воєнного або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на навколишнє природне середовище шляхом навмисної зміни динаміки стану, структури Землі, включаючи її біоту, літосферу, гідросферу, атмосферу або космос; б) Конвенція про трансграничне забруднення повітря 1979 року, що зобовязує: - охороняти людину і навколишнє природне середовище від забруднення повітря, обмежувати, скорочувати і запобігати забрудненню повітря від джерел, що знаходяться на державній території; Міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього природного середовища може бути глобальним, регіональним, субрегіональним і міждержавним.Міжнародне співробітництво в галузі охорони довкілля здійснюється на трьох рівнях - світовому (або глобальному), європейському і регіональному.Однією із основних форм міжнародної співпраці щодо вирішення проблем навколишнього середовища є укладання договорів та інших видів міжнародних угод.Учасниками таких угод є держави, які мають спільні проблеми або інтереси.Під егідою ООН для створення механізмів захисту від екологічних загроз на рівні міжнародного співробітництва здійснено ряд заходів, серед яких: - декларація "Порядок денний на ХХІ століття" на Конференції ООН з проблем довкілля та розвитку в Ріо-де-Жанейро у 1992 р.; У 1972 році в рамках ООН розроблена Програма із захисту навколишнього природного середовища (ЮНЕП), що має штабквартиру в Найробі (Кенія). Ця програма являє собою спеціальний міжнародний механізм з координації співробітництва держав в галузі охорони навколишнього природного середовища. Сесія збирається щорічно, у її підготовці беруть участь виконавчий директор і секретаріат.Виконавчий директор очолює канцелярію, у яку входять: відділ оцінювання навколишнього природного середовища; відділ управління в галузі охорони навколишнього природного середовища; відділ із проблем опустинювання; сектор природоохоронної освіти; сектор доповідей про стан навколишнього природного середовища.Під керівництвом секретаріату діють: бюро з питань програми; відділ зовнішн

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

1.1 Становлення міжнародно-правових норм та інститутів з охорони навколишнього середовища

1.2 Правове регулювання природоохоронної діяльності на сучасному етапі

1.3 Регулювання охорони довкілля в рамках ООН

РОЗДІЛ 2. ДІЯЛЬНІСТЬ ООН З ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

2.1 Основні засади діяльності структурних органів ООН

2.2 Місце і роль природоохоронних органів в системі ООН

2.3 Структура органів ООН з охорони довкілля

РОЗДІЛ 3. ДІЯЛЬНІСТЬ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ПРИРОДООХОРОННИХ УСТАНОВ ООН

3.1 Особливості діяльності ЮНЕСКО

3.2 Діяльність ЮНЕП

3.3 Діяльність інших спеціалізованих установ ООН

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ