Роль образної побудови експозиції у системі музейної комунікації (аспект розбудови української школи музеєтворення) - Автореферат

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ Велика Людмила Петрівна Роль образної побудови експозиції у системі музейної комунікаціїРобота виконана в Харківській державній академії культури Науковий керівник: кандидат мистецтвознавства, доцент Житницький Анатолій Зіновійович, Харківська державна академія культури, професор кафедри мистецтвознавства Міністерство освіти і науки України, професор кафедри культурології кандидат мистецтвознавства Побожій Сергій Іванович, Українська академія банківської справи (м. Захист відбудеться "26" січня 2001 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.807.01 в Харківській державній академії культури за адресою: м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської державної академії культури за адресою: м.Україна має величезний за обсягом музейний фонд памяток загальнолюдської цінності, різнопрофільну мережу музеїв, безліч оригінальних культурно-історичних обєктів, які підлягають музеєфікації, досвідчених і талановитих фахівців-практиків, давні традиції музейництва, певні вартісні новації. Усе разом становить реальну основу для розвою самобутньої національної школи музеєтворення, здатної активно сприяти самоствердженню і самоздійсненню українського суспільства в умовах незалежності та спроможної гідно презентувати образ України світовій спільноті. Отже, наукове дослідження ролі образної побудови експозиційних творів у системі музейної комунікації може наблизити розвязання цієї проблемної ситуації. Теоретики і практики музейної справи однозначно висловлюють суть наступної наукової задачі: критичне переосмислення попередніх здобутків, оновлення методики дослідницької роботи, використання досягнень суміжних наук і на тому - створення загальної теоретичної системи музейного експозиційного будівництва та його соціокультурного впливу. Дисертаційна робота виконана за програмою наукових досліджень кафедри історії України та музеєзнавства Харківської державної академії культури, що спрямована на становлень ня і розвиток української музеологічної школи згідно із статтею 3 Закону України “Про музеї та музейну справу” (1995), яка гарантує підтримку фундаментальних і прикладних досліджень у галузі музейництва.Як показує аналіз спеціальної літератури проблема наукового забезпечення експозиційного образотворення та його соціальних функцій виникла з появою класичної моделі музею (XIX ст.) і загострювалася у процесі розвитку музейної мережі (кін. У такий спосіб закладено наукові підвалини експозиційної і комунікаційної діяльності музеїв, але поряд з безпечно високою позитивною оцінкою результатів попереднього етапу дослідження проблеми слід відзначити і його суттєві недоліки. У другому розділі "Трансформація образної структури та комунікативного потенціалу музейної експозиції у процесі її еволюції" на підставі аналізу історичних видозмін образного ладу музейних експозицій та їх соціального функціонування від прафеноменальної стадії до сьогодення зясовано зовнішні і внутрішні, загальні і локальні закономірності трансформації системи музейної комунікації впродовж її еволюції. Формування класичної моделі музею і його експозицій відбувалося при панівному становищі науки у суспільному житті і свідомості, тому експозиційна творчість цілком перемістилася у наукову сферу і базувалася на раціоналістично-прагматичних засадах (Х1Х ст.). Виявлено феноменологічну природу образної системи античного Музейону: це - поки що єдиний в історії музейного експозиційного образотворення зразок візуалізації архетипічних сутностей культури, як єдиного поля людської діяльності, де узгоджені істина, добро і краса, тобто наука, філософія та мистецтво.Дістало наукове обгрунтування положення щодо поліфонічної образної природи експозиційного будівництва: наукові, естетичні та художні моделі експозицій - цілком рівноправні, але відрізняються за своїми мовними засобами, прийомами створення, потенційною аудиторією, механізмом комунікації. 2.Зясовано, що художньо-образна сюжетно-драматургічна організація експозиції є найбільш перспективною базисною моделлю музейної комунікації, яка забезпечує трансцендування національних і загальнолюдських духовних цінностей, прихованих у матеріальних продуктах суспільної життєдіяльності. 3.Зважаючи на соціокультурну значимість художнього образотворення у музейній царині, розроблено систему алгоритмів сучасного експозиційного мистецтва, що містить його концептуальні засади, розгорнуту структурно-функціональну характеристику мовних засобів і прийомів їх використання, жанрову класифікацію творів, варіант програмування комунікаційних процесів на базі експозицій нового типу. 7.Наукові положення дисертаційного дослідження доцільно використати для розробки концептів розвитку самобутньої української школи музеєтворення, складання цільових науково-дослідницьких програм, визначення актуальної проблематики науково-теоретичних конференцій, уточнення понятійно-термінологічного апарату музеології, модернізації системи музейної освіти. 8.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ