Роль О.В. Ліверовського в розбудові транспортних комунікацій (кінець ХІХ – перша половина ХХ століть) - Автореферат

Державний економіко-технологічний університет транспорту Ліверовського в розбудові транспортних комунікацій (кінець ХІХ - перша половина ХХ століть)Науковий керівник доктор біологічних наук, професор Пилипчук Олег Ярославович, Державний економіко-технологічний університет транспорту Міністерства транспорту та звязку України, завідувач кафедри «Екологія та безпека життєдіяльності» Грінченка, професор кафедри «Історія України» кандидат технічних наук, доцент Возненко Анатолій Дмитрович, Державний економіко-технологічний університет транспорту Міністерства транспорту та звязку України, професор кафедри «Реконструкція та експлуатація залізниць і споруд» Захист відбудеться «20» травня 2010 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.820.02 у Державному економіко-технологічному університеті транспорту за адресою: 03049, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Державного економіко-технологічного університету транспорту за адресою: 03049, м.Особливістю розвитку залізничного транспорту в Російській імперії та зокрема в Україні на межі ХІХ-XX століть було не тільки підведення підсумків, переосмислення накопичених знань, але й формування окремих прикладних наук, усвідомлення однієї з найважливішої проблеми ХХІ ст. Аналіз творчої спадщини доктора технічних наук, професора Олександра Васильовича ЛІВЕРОВСЬКОГО (1867-1951), визначного вітчизняного будівничого залізниць, вченого і педагога, що працював в кінці ХІХ - першій половині ХХ століття, має значний інтерес для розуміння процесу розвитку вітчизняного залізничного транспорту, а також зародження і становлення будівництва транспортних комунікацій. Проблематика його досліджень була повязана з проблемами спорудження обєктів в особливо складних природних умовах (вічна мерзлота, сейсмічність, заболоченість і т.д.), як нової наукової галузі і практичної методології. Ліверовського може служити хоча б приблизний перелік його експертних висновків, зроблених у 30-40-х роках ХХ сторіччя: а) про проекти деревяних мостів на вузькоколійній залізничній лінії Дудинка-Норільськ; б) про способи організації і побудови лінії Картали-Акмолинськ; в) про глибину закладення московського метрополітену; г) про приміський трамвай Ленінграду; д) про лісовозну залізницю в районі боліт між Вологдою і Архангельськом на запити лісового відділу ГУЛАГ НКВС; ж) про можливості зняття деяких великогабаритних мостових металоконструкцій в тилу країни для перекодування їх на відновлювальні роботи у прифронтовій зоні; з) про гідротунель Чихачево-ГЕС і, нарешті, і) про «панцирну» рейку системи інженера О.І. Максимова. Брав участь у розробці проектів і керівництві будівництвом Транссибірської магістралі, Кругобайкальської, Мурманської і Амурської залізниць, Амурського мосту, створенні першого 5-річного плану розвитку залізниць (1927 р.), у експертизі проекту Московського метрополітену, будівництві «Дороги життя» через Ладогу (1942 р.).Ліверовського було широко відоме ще за його життя, в першу чергу як активного будівника залізничних магістралей (Західно-Сибірської, Кругобайкальської, Східно-Амурської та Мурманської залізниць) [6-7]. Ліверовського дають статті, присвячені історії будівництва Кругобайкальської залізниці, у будівництві якої він брав дуже активну участь. Ліверовським, він був одним із учасників будівництва Кругобайкальської залізниці і це надає особливої вартості цим спогадам [9]. Автор статті ретельно зібрав, вивчив і дослідив усе, що було зроблено О.В. Ліверовським. Ще більш цікавими були наступні дві практики - одна у 1892 р., де він був практикантом-десятником на будівництві Уфа-Златоустівської залізниці, друга у 1893 р., де він виконував обовязки керівника дистанції на будівництві західної частини Транссибірської магістралі і брав участь у прокладанні першої дистанції (від Челябінська до Кургану).Дослідження діяльності вченого в усіх його аспектах засвідчило відсутність наукового аналізу та обмаль в Україні відомостей про його науково-педагогічну діяльність, незнання окремих аспектів біографії та світогляду вченого, невикористання у науковому обігу нових архівних, документальних і літературних матеріалів. Києва та Санкт-Петербурга дозволило нам комплексно представити особистість вченого, показати його роль у розвитку будівництва транспортних комунікацій, дати належну оцінку його наукових уподобань. Формування світогляду майбутнього вченого та інженера-будівельника залізниць припало на кінець ХІХ - початок ХХ століття, на час розвитку технічного прогресу, відкриттів і сподівань вітчизняної науки і техніки, навчання в Інституті інженерів шляхів сполучення.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ