Стан монооксигеназної системи печінки щурів за умов уведення ізоніазиду окремо та сумісно з індукторами CYP 2E1 (рифампіцин та етиловий спирт). Наявність кореляційної залежності між індукцією CYP 2E1 та критеріальними показниками ушкодження печінки.
При низкой оригинальности работы "Роль індукції цитохрому р-450 2Е1 в патогенезі гепатотоксичності ізоніазиду", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наукІнституті фармакології та токсикології АМН України Офіційні опоненти доктор медичних наук ЛІТВІНОВА Надія Володимирівна, Інституті фармакології та токсикології АМН України, головний науковий співробітник відділу біохімічної фармакології доктор біологічних наук ЛЕОНЕНКО Ольга Броніславівна, Інститут медицини праці АМН України, провідний науковий співробітник лабораторії медико-біологічних критеріїв виробничих впливів Захист дисертації відбудеться 11.10.2006 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.550.01 при Інституті фармакології та токсикології АМН України (03057, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту фармакології та токсикології АМН України (03057, м.Дослідження останніх десятиріч показали, що система цитохромів Р-450 печінки відіграє провідну роль у біотрансформації великої кількості хімічних речовин як ендогенного, так і екзогенного походження. З огляду на високу індуцибельність, важлива роль в механізмах токсичної дії речовин на печінку належить етаноліндукованій ізоформі цитохромів - цитохрому Р-450 2Е1 (CYP 2E1) [G. Встановлено, що у 10-20 % пацієнтів, які приймають ізоніазид протягом тривалого часу, мають місце ушкодження печінки, а у 20 із 1000 осіб формується блискавичний гепатит, який може призводити до фатальних наслідків [M.F. Враховуючи суперечливість даних літератури, а також відсутність досліджень, що доводять наявність залежності між активацією CYP 2E1 та механізмами токсичного впливу ізоніазиду на печінку, цілком доцільним є проведення цілеспрямованих досліджень для встановлення можливого звязку між гепатотоксичністю ізоніазиду та його метаболізмом за участю CYP 2E1. Дисертаційну роботу виконано у відповідності з планом науково-дослідних робіт Інституту фармакології та токсикології АМН України в межах теми "Вивчення механізмів біотрансформації фармакологічних речовин з ряду ароматичних сполук, які метаболізують за допомогою цитохрому Р-450 2E1 та обґрунтування напрямків зниження їх токсичності шляхом корекції обміну в печінці” (№ державної реєстрації 0100U000297).Для моделювання експериментального медикаментозного гепатиту щурам внутрішньоочеревинно вводили ізоніазид у дозі 100 мг/кг маси тіла [С.М. Губський, 2001] або ізоніазид у дозі 50 мг/кг та рифампіцин у дозі 86 мг/кг маси тіла щурам - внутрішньошлунково, виходячи з дозових рівнів при їх застосуванні в клініці [В.М. Композицію “МВ” вводили щурам внутрішньошлунково у дозі 50 мг/кг маси тіла. Піридоксину гідрохлорид і метіонін щурам вводили внутрішньошлунково у дозах 5 мг/кг та 60 мг/кг маси тіла, відповідно. Внутрішньошлункове введення щурам інгібітора CYP 2E1, дисульфіраму у дозі 30 мг/кг маси тіла протягом 14 днів на тлі ізоніазиду, уведеного внутрішньоочеревинно у дозі 100 мг/кг маси тіла, призводило до зменшення на 50 % п-нітрофенолгідроксилазної активності та швидкості НАДФН-залежного утворення ТБК-активних продуктів мікросом печінки до рівня контрольних тварин (табл.Експериментальна полівітамінна композиція метаболічної дії “МВ” попереджає індукцію цитохрому Р-450 2Е1 та проявляє гепатопротекторні властивості в умовах ушкодження печінки ізоніазидом. Уведення білим щурам ізоніазиду (50 мг/кг, 28 днів) окремо та на тлі етанолу (4 місяці) або рифампіцину (86 мг/кг, 28 днів) призводить до збільшення активності анілін-N-гідроксилази та n-нітрофенолгідроксилази в мікросомах печінки у 2 - 3 рази, що свідчить про індукцію цитохрому Р-450 2Е1 в печінці за дії туберкулостатика. Застосування інгібітора цитохрому Р-450 2Е1 дисульфіраму (внутрішньошлунково, 30 мг/кг, 14 днів) сумісно з ізоніазидом сприяє зниженню на 50 % n-нітрофенолгідроксилазної активності, що супроводжується зменшенням швидкості НАДФН-залежного ПОЛ в мікросомах печінки, рівня білірубіну сироватки крові та відносної маси печінки у 1,7 та 1,8 рази, відповідно, а також проявів морфологічних порушень печінки, що вказує на доцільність використання інгібіторів цитохрому Р-450 2Е1 для профілактики розвитку гепатотоксичності, зумовленої індукцією вищезазначеної ізоформи цитохромів Р-450.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
