Роль митної служби у проблемі збереження культурних цінностей в Україні - Дипломная работа

Історія української культури дала нам безцінні свідоцтва творчих здобутків багатьох поколінь, відомих і безіменних будівничих храму культури. По-друге, проблеми, джерелом яких служить саме людство, оскільки війнами і озброєними конфліктами, крадіжками і розкраданнями воно завдає шкоди культурним цінностям у декілька разів більше, ніж природні катаклізми або фізична дія часу на памятки культури. На сторожі охорони і збереження культурної спадщини України, окрім відповідних організацій і державних органів, важлива роль належить митній службі. Вивчення й узагальнення втрати історико-культурних цінностей України важливе й тому, що розбудова держави, завдання духовного відродження України, визначення перспектив в усіх галузях національної культури, дальший розвиток демократії, національної свідомості вимагають цілеспрямованої праці у сфері розшуку та повернення культурних цінностей для передачі їх законним господарям. Потрібно на підставі неупередженого аналізу зясувати та виділити низку чинників, які спричинили втрату архівних, музейних і бібліотечних фондів України, вивчити механізми вилучення та шляхи міграції культурних цінностей, встановити місця їх перебування, узагальнити й окреслити масштаби завданих збитків, а також роль митниці у врегулюванні цих негативних процесів.Збиралось мито й у Стародавній Греції, де вперше була лібералізована митна політика й знижене мито. Держава намагається стягнути мито, а особи, які переміщають товари, уникнути його сплати чи зменшити його правдами й неправдами. Ці збори стали йменуватися з часом митом «мыть», а ті місця, де вони стягувалися, - митниці. Після монгольської навали в митний лексикон увійшли терміни: мито - основний збір за провезення товару; «посажене» - мито за розмір ввезеного у саженях; «промит» - подвійне мито, яке стягувалось у разі спроби уникнути обкладення митом і обїзду митниці; «головщина» - мито із кожного проїжджаючого на ладді. Україна існувала і трактувалася як незалежна від Москви автономна державно-господарська одиниця з окремими від Москві господарською системою і політикою, самостійними торгівельними шляхами, закордонними ринками збуту й привозу; друге, між Україною та Москвою, існував державний кордон, прикордонні митниці, збиралося мито з московських купців нарівні з чужоземними, а з іншого боку заборонялося українським купцям вільно торгувати в московській державі».Першим міжнародним документом, де була зроблена, спроба визначення культурних цінностей, навіть не дивлячись на відсутність самого поняття "культурні цінності" в змісті, був договір "Про захист установ, що служать цілям науки і мистецтва, а також історичних памятників", більше відомому, як "Пакт Реріха", прийнятому 15 квітня 1935 р., у Вашингтоні. Визначаючи поняття "культурні цінності" Конвенція визначає лише межі, право ж держав і народів зарахувати ту, або іншу річ (майно) до культурної цінності ніхто не обмежує. - Конвенція "Про заходи, направлені на заборону і попередження незаконного ввезення, вивозу і передачі права власності на культурні цінності". визначає в ст.1 культурні цінності, як "цінності релігійного або світського характеру, які розглядаються кожною державою як ті які мають значення для археології, доісторичного періоду, історії, літератури мистецтва і науки". 1. подається так: Культурні цінності - обєкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення i підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України, а саме: оригінальні художні твори живопису, графіки та скульптури, художні композиціі та монтажі з будь-яких матеріалів, твори декоратавно-прикладного i традиційного народного мистецтва; предмети, повязані з історичними подіями, розвитком суспільства та держави, історією науки i культури, а також такі, що стосуються життя та діялъності видатних діячів держави, політичних партій, громадських i релігійних організаацій, науки, культури та мистецтва; предмети музейного значения, знайдені під час археологічних розкопок; складові частини та фрагменти архітектурних, історичних, художніх памяток і памяток монументального мистецтва; старовинні книги та інші видання, що становлять історичну художню, наукову та літературну цінність, окремо чи в колекціях; манускрипти та інкунабули, стародруки, архівні документи, включаючи кіно-, фото-i фонодокумекти, окремо чи в колекціях; унікальні та рідкісні музичні інструменти; різноманітні види зброї, що мають художню, історичну, етнографічну та наукову цінність; рідкісні поштові марки, інші філателістичяі матеріали, окремо чи в колекції; рідкісні монети, ордени, медалі, печатки та інші предмети колекціонування; зоологічні колекціі, що становлять наукову, культурно-освітню, навчально-виховву або естетичну цікавість; рідкісні колекції та зразки флори і фауни, мінералогії, анатомії та палеонтології; родинні цінності-кулътурні цінності, що маютъ характер особистих або родинних предметів; колекції ку