Роль матриксних металопротеїназ у формуванні гіпертензивного серця - Автореферат

Роль матриксних металопротеїназ у формуванні гіпертензивного серцяТермін «ремоделювання» означає зміни розмірів камер серця, їх конфігурації, маси, основу яких складають порушення на клітинному рівні: в міоцитах та інтерстиціальному матриксі (Cohn J.N., 1995; Brilla C.G., Murphy R.R., 1996). Натомість, основу патологічної гіпертрофії міокарда складає не сам ріст кардіоміоцитів, а ремоделювання інтерстиціального простору, яке зумовлює підвищення жорсткості міокарда, діастолічну та систолічну дисфункцію і застійну серцеву недостатність (Жарінов О.Й., Орищин Н.Д., 1998; Weber K.T., 1997). На клітинному рівні ангіотензин ІІ опосередковано через ангіотензинові рецептори викликає експресію трансформуючего фактора росту-в1, який, у свою чергу, сприяє хемотаксису макрофагів та фібробластів, проліферації стромальних клітин та їх фенотипічній перебудові в міофібробласти, спричинює стимуляцію синтезу колагенів (Моисеева О.М., Лясникова Е.А, Семенова Е.Г. и др. Дискусійним залишається питання стосовно процесів деградації колагену І типу в екстрацелюлярному матриксі міокарда при АГ. Визначити загальну обємну фракцію інтерстиціального колагену (ОФІК) міокарда у хворих на АГ з урахуванням певного типу геометрії ЛШ.Критеріями виключення хворих із дослідження, крім симптоматичного характеру АГ, була наявність гострого коронарного синдрому, інсульту або минаючих порушень мозкового кровообігу, серцева недостатність з вираженою систолічною дисфункцією ЛШ (ФВ<40%). При порівняльному аналізі в групах з різними типами геометрії ЛШ було встановлено, що значення віку пацієнтів, тривалості гіпертонічного анамнезу та статі не мали вірогідних відмінностей. Між тим частота виявлення І-ІІ ФК ХСН в групах з КРЛШ, КГЛШ і ЕГЛШ вірогідно відрізнялася від даних у групі з НГЛШ, тоді як ІІІ ФК ХСН спостерігався тільки у хворих з наявністю ГЛШ. Рівень ОФІК у групі з ЕГЛШ був вірогідно вищим, ніж у групі з КГЛШ (p<0,05). У пацієнтів з АГ 3-го ступеня рівень ОФІК був достовірно вищий, ніж у хворих з АГ 1-го ступеня (p<0,05).У хворих на АГ порушення функціонування системи ММП-1, яке вивчалося на підставі дослідження дистанційних маркерів фіброзу (неактивна форма ММП-1, ТІМП-1, специфічний маркер активності ММП-1 - СТП-І, ОФІК), призводить до змін в екстрацелюлярному матриксі міокарда, що, в свою чергу, залучаються до структурно-функціональної перебудови міокарда, а вираженість цих порушень впливає на формування певних варіантів геометричного ремоделювання ЛШ. Виявлено особливості структурно-функціонального стану ЛШ та гемодинаміки у хворих на АГ з різними моделями геометрії. У групі пацієнтів з НГЛШ відзначається невелике підвищення ЗПСО за незмінних параметрів внутрішньосерцевої гемодинаміки. Наявність супутнього ожиріння у хворих на АГ з гіпертрофічними типами ремоделювання асоціюється з вірогідно більш вираженим у кількісному відношенні інтерстиціальним фіброзом міокарда порівняно з групами пацієнтів з ГЛШ і без ожиріння. У плазмі крові хворих на ГХ з усіма типами структурно-геометричного ремоделювання ЛШ, порівняно зі здоровими особами, відзначається вірогідне підвищення рівня ТІМП-1 та зниження концентрації СТП-І, що свідчить про зменшення загальної активності ММП-1, проявом якої є пригнічення процесів деградації колагену І типу та подальше його накопичення в позаклітинному матриксі міокарда.

Основний зміст роботи