Дитинство Гоголя, формування релігійності, роки в Ніжинській гімназії, містифікації. Таємниця смерті письменника. Фантастика в "Вечорах на хуторі біля Диканьки". Аспекти формування комічної творчості Гоголя. Демонологічні сюжети в комічному світлі.
При низкой оригинальности работы "Роль містики і її прояв на етапах творчого шляху М.В. Гоголя", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Аксаков, поет і публіцист-словянофіл, писав в 1852 році, відразу після смерті Гоголя: «Много еще пройдет времени, пока уразумеется вполне все глубокое и строгое значение Гоголя, этого монаха-художника, христианина-сатирика, аскета и юмориста, этого мученика возвышенной мысли и неразрешимой задачи». Чому сьогодні - XXI столітті - з новою силою виникає інтерес до містичних образів, створених Гоголем у його творах? Воропаев: «Для того чтобы постичь Гоголя, надо или родиться Гоголем, или, совершенствуясь духовно, преодолев в себе читательские стереотипы и мыслительную инерцию, научиться читать и мыслить заново…» [3.56] Мета визначає постановку завдань: 1) розглянути джерела прояву містики у творчості М.В. Гоголя. Гоголь раптом скрикує так пронизливо, що всі злякалися, - і «божеволіє» [2.277] Піднімається метушня, і Гоголя ведуть у лікарню.Гоголь зштовхнувся з вічними протилежностями релігійної свідомості - з Богом і Дияволом - і, у спробі зняти протиріччя, прийшов до покаяння. Письменник тяжів до святих місць, але його церква не сприймала, тому що вона приймала віру сліпу й відкидала віру допитливу. У цьому змісті М.В.Гоголь не стільки вірив, скільки випробовував віру. Не доводиться сумніватися, що Гоголь на самому собі випробовував, що сильніше в душі людини - живе або мертве, хто більше владний над нею - Бог або диявол, дух світла або дух темряви. Гоголь жив і писав, опираючись на власний розум і дух.
Вывод
Проведені дослідження підтвердили, що М.В. Гоголь зштовхнувся з вічними протилежностями релігійної свідомості - з Богом і Дияволом - і, у спробі зняти протиріччя, прийшов до покаяння.
Письменник тяжів до святих місць, але його церква не сприймала, тому що вона приймала віру сліпу й відкидала віру допитливу. У цьому змісті М.В.Гоголь не стільки вірив, скільки випробовував віру. Він мало сказав про це, хоча відомо, що біля Труни Господньої в Єрусалимі залишився холодний. Не доводиться сумніватися, що Гоголь на самому собі випробовував, що сильніше в душі людини - живе або мертве, хто більше владний над нею - Бог або диявол, дух світла або дух темряви.
Так трапилося, що в останні роки М.В. Гоголь жив і писав, опираючись на власний розум і дух. Жив у духовній келії, вічна-віч із образами, створеними його фантазією, невичерпної, але вже хворої. Судячи з рядків «Авторської сповіді», його відвідували бачення й образи набагато страшніше Вія.
Десь у середині 40-х років XIX століття творчий лик М.В. Гоголя різко змінюється. Замість глузувань над чортом, з"явилася гаряча, щира, звернена до всіх людей, у надії розбудити їх, проповідь божественних істин. Світ не звільнився від критики. Може бути, його врятує гарячий заклик до божественної віри? У цьому заклику до людської моральності багато не тільки особистого, але й загального, історично безцінного змісту. Однак останнє слово людської філософії життя є не «Бог», а «Людина».
Провівши дослідження творчого шляху письменника, ознайомившись з відгуками критиків та його літературними містичними образами, можна зробити висновок, що М.В. Гоголь - самобутній письменник, безперечно, дуже талановитий. Його письменницька праця позначилася й на особистому житті митця, на його пошуках себе. Життя начебто розділилося надвоє в боротьбі між добром і злом, між темною й світлою стороною його душі. Гоголь залишається для нас все ще загадкою. У його творчості є якась особлива привабливість таємниці.
Літературний матеріал М.В. Гоголя дуже цінний для екранізації, але складний для постановки на сцені. Але це не лякає молодих художників кіно й театру. Створюються творчі проекти, знімаються фільми жахів. Вони мають успіх у мільйонів глядачів не тільки за кордоном, але й у нас в Україні. Це свідчить про те, що М.В. Гоголь як і раніше популярний і його творчість дотепер актуальна. Микола Гоголь - письменник на всі часи і епохи, зрозумілий, усвідомлений та сприйнятий молодими українцями, а його духовні та етико-моральні цінності знаходять та будуть знаходити відгук в серцях та умах наступних поколінь.
Список литературы
1. Гвоздев А.А. Театр эпохи феодализма // Гвоздев А.А., Пиотровсикй Адр. История европейского театра.- М.-Л., “Academia”, 1931. - С. 500-505.
2. Гоголь Н.В. Пропавшая грамота // Собр. соч. в 8-ми томах.-М., 1984.- Т.1.- С. 143. Далі подаємо в тексті лише том і сторінку - за цим виданням.
3. Поддубная Р.Н. Таинственный круг Хомы Брута // Література і культура Полісся.- Ніжин, 1996.- С. 21-34.
4. Лосев А.Ф. Проблема вариатитвного функционирования живописной образности в художественной литературе // Литература и живопись.- Л., “Наука”, 1982.- С. 61-62.
5. Как сделана “Шинель” Гоголя // О прозе. О поэзии.- Л., “Художественная литература”, 1986.- С. 46.
6. Криничная Н.А. Персонажи преданий: становление и эволюция образа. - Л., “Наука”, 1988. - С. 188.
7. Белый Андрей. Мастерство Гоголя. Исследование. - М.-Л., Изд-во ОГИЗ, 1934.- С. 47.
8. Мандельштам И. О характере гоголевского стиля. - СПБ., Гельсингфорс, 1902.- С. 76.
9. Белый Андрей. Мастерство Гоголя. Исследование. - М.-Л., изд-во ОГИЗ, 1934. - С. 113-124.
10. Луцький Юрій. Між Гоголем і Шевченком. - К., “Час”, 1998. - С. 115.
11. Соболева Н.В. Типология и локальная специфика русских сатирических сказок Сибири.- Новосибирск, “Наука”, 1984. - С. 88.
12. Булашев Георгій. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. - К., “Довіра”, 1992. - С. 27.
13. Аненнсский І.Ф. «Література від Фонвізіна до Бродського», Расадін С. - М.: Слово, 2001. - 432 с.
14. Архангельський А.Н. «Бесіди про російську літературу». - М.: Олімп, 1999 . - 147 с.
15. Астафьев В.П. «Література від Фонвізіна до Бродського», Расадін. - М.: Слово, 2001. - 321 с.
