Роль лей-енкефаліну у регуляції шлункової секреції, процесах цитопротекції та кровоплину за умов активації або блокування різних груп рецепторів у слизовій оболонці шлунка - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Роль лей-енкефаліну у регуляції шлункової секреції, процесах цитопротекції та кровоплину за умов активації або блокування різних груп рецепторів у слизовій оболонці шлункаРобота виконана у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України. Науковий керівник:доктор медичних наук, професор Скляров Олександр Якович, Львівський національний медичний університет ім. Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор Берегова Тетяна Володимирівна Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач відділу фармако-фізіології біологічного факультету. доктор медичних наук, професор Івнєв Борис Борисович Донецький національний медичний університет ім. Захист відбудеться 28.04.2010 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.600.01 у Донецькому національному медичному університеті ім.Опіоїдні пептиди мають надзвичайно широкий спектр фізіологічної дії, у тому числі беруть участь у регуляції численних процесів у органах травної системи - секреції травних залоз, моториці, всмоктуванні речовин, ноцицепції, передачі інформації та цитопротекції (Виноградов В.А., Полонский В.М., 1988; Gyires K., 1997; Snyder S.H., 2004). Суттєва роль у регуляторних процесах належить блукаючому нерву, який за участі аферентних, центральних та еферентних нейронів регулює секрецію, моторику та процеси цитопротекції у слизовій оболонці шлунка (СОШ). Це дослідження допоможе зясувати самостійний вплив лей-енкефаліну на секрецію шлункових залоз, кровоплин та механізми цитопротекції, а також особливості зміни цих процесів за умов дії лей-енкефаліну на фоні блокування М1-холіно-, Д2-дофамінових рецепторів та різного функціонального стану NO-синтазної системи. Автор досліджував зміни процесів секреції та гастропротекції за умов самостійної дії даларгіну та на фоні активації або блокування холінорецепторів, введенні L-аргініну та блокування індуцибельної NO-синтази. Метою роботи було зясувати участь лей-енкефаліну (даларгіну) в регуляції шлункової секреції, кровоплину та процесах цитопротекції у слизовій оболонці шлунка за умов активації або блокування холінорецепторів, Д2-рецепторів та зміни активності NO-синтазної системи.Диференційно макроскопічно підраховували кількість наступних уражень СОШ: 1) виразки - у вигляді глибоких округлих уражень слизової оболонки з фіброзним нальотом на дні та запальним валиком навколо неї - 4 бали; 2) ерозії - у вигляді тріщин слизової - 3 бали; 3) масивні крововиливи - бурі або чорні плями овальної форми діаметром 2-3 мм, як правило, з ерозійною поверхнею - 2 бали; 4) краплинні крововиливи - червоні плями діаметром менше 1 мм. Оцінку дії даларгіну на процеси цитопротекції у СОШ проводили за умов блокування М1-холінорецепторів гастроцепіном (“Beoringer Inhelheim”, Німеччина) у дозі 3 мг/кг (Sigman H.H., 1991), Д2-ДР - метоклопрамідом (“Дарниця”, Україна) у дозі 2 мг/кг (Nomura K., 1995), введення прекурсора NO-синтаз L-аргініну (300 мг/кг) та блокатора індуцибельної NOS L-канаваніну (100 мг/кг). Якщо при самостійній дії даларгіну кислотовиділення зменшувалось протягом першої години на 30 %, то при поєднаній дії даларгіну та ацетилхоліну відзначалось зростання на 34 % (р <0,05). Так, при поєднаній дії цих речовин гальмування кислотовиділення відбувалось найбільш виражено протягом першої години досліду і було на 45 % - 50 % меншим (р <0,05) за рівень секреції інтактних тварин, і на 19 % - 21 % меншим, ніж при дії одного даларгіну. За умов поєднаної дії даларгіну та гістаміну відзначалось зменшення гальмівного ефекту даларгіну на кислотовиділення.У дисертації наведено теоретичне обґрунтування і нове рішення наукового завдання, що полягає у вивченні ролі опіоїдного пептиду даларгіну при його самостійній та поєднаній дії з агоністами та блокаторами різних рецепторів слизової оболонки шлунка на секреторну функцію шлункових залоз, кровоплин, процеси цитопротекції та ліпопероксидації. Відзначено, що даларгін може модулювати перебіг фізіологічних процесів, що буде залежати від функціонального стану рецепторного апарату слизової оболонки шлунка та системи L-аргінін - NO-синтази. Спільна дія даларгіну та метоклопраміду на секреторну функцію шлункових залоз призводить до більш значного інгібування секреції та дебіту іонів водню, у порівнянні з дією одного даларгіну. За умов поєднаної дії даларгіну та метоклопраміду відзначалась тенденція до посилення гальмування пепсиновиділення - 43 % - 48 %, у порівнянні з дією одного даларгіну (33 % - 43 %). При дії даларгіну на фоні блокування М1-холінорецепторів зниження швидкості кровоплину було на 35 % - 50 %, за умов поєднаної дії даларгіну та L-аргініну на 50 % - 70 % більше, що свідчить про потенціювання дії цих речовин.

Основний зміст роботи