Роль лідерства в роботі органів місцевого самоврядування - Курсовая работа

Україною взято курс на побудову правової держави, основний принцип якої полягає у тому, що державна влада в ній обмежена, у кожної особи є певна сфера самовизначення і самовиявлення, в яку держава не може втручатися. Головною парадигмою українського державотворення є ідея демократії, яка передбачає в ідеалі рівну участь усіх громадян в управлінні суспільством, їй притаманні важливі переваги перед іншими формами державно-політичного устрою суспільства. Прагнення поєднати широке волевиявлення народу і його реальне представництво в органах державної влади, а також необхідність високого професіоналізму керівників знаходяться в певному протиріччі, бо загальновизнано, що у реальному житті політика твориться не всіма, а певною високопродуктивною, добре освіченою і активно діючою меншістю, котру і звемо політичною елітою. Із-поміж чисельних проблем, що потребують сьогодні саме наукового підходу до їх вирішення, чи не найголовнішою вважається проблема формування політичної еліти - активної меншості, здатної завдяки своїм особливим якостям вести за собою та управляти суспільством у цілому, яка відповідала б завданням демократизації суспільства, еліти "відкритої" (демократичної), вищої за своїм інтелектуально-духовним потенціалом від "закритої" (бюрократичної або номенклатури). Визнання світового досвіду щодо пріоритетності місця і ролі політичної еліти в становленні державності, особливості суспільного розвитку України, необхідність консолідації народу в українську націю, тривала боротьба за зміцнення та розбудову української державності і визначення участі політичної еліти України у вирішенні цих та інших проблем сьогодення та відповідна оцінка Президента України, на нашу думку, зумовлює актуальність цього питання.Термін “еліта” (від латинського eligere та французького elite), що означає вищий прошарок пануючого класу у суспільстві, “краще”, “відбірне”, “вибране” і засвідчує володіння певними яскраво вираженими рисами тих чи інших їх політичних носіїв. Це зумовлено тим, що еліта уособлює найважливіші сутнісні риси політики, владу, авторитет, вплив, керівництво, а також відображення суспільно-політичних інтересів даного суспільства. Існування політичної еліти зумовлене дією таких головних чинників, як психологічна і соціальна нерівність людей, їх неоднакові природні здібності, можливості і бажання брати участь у політиці; висока суспільна значущість управлінської діяльності й необхідність професіоналізму задля її ефективності й конкурентоспроможності; наявність широких можливостей використання управлінської діяльності для отримання різноманітних привілеїв; практичні можливості здійснення контролю за суспільством або певною його частиною; політична пасивність широких мас, головні життєві інтереси яких, як правило, лежать поза сферою політики. На думку вченого, влада завжди перебувала й повинна перебувати в руках меншості - еліти, тобто класу, який править, виконує всі політичні функції, монополізує владу, дістає вигоди із своєї влади. На думку В.Парето, суспільство, в якому переважає еліта “левів”, - завжди ретроградне, застійне, а те, в якому має верховенство еліта “лисиць” - динамічне.Д.Донцов у своїй теорії еліт розрізняє “ініціативну меншість” (еліту) і “пасивного чинника нації” (народ). У своїй відомій праці “Націоналізм” вчений пише, що еліта, як найактивніша група в суспільстві, формує певну ідею, робить її доступною масі й, зрештою, мобілізує народ на її втілення. Ідею “творчого насильства” меншості над більшістю вчений не зміг поєднати з ідеєю Ніцше про “сильну людину”, котра прагне “боротьби задля боротьби”. Провідними цінностями філософії В.Липинського були держава і нація. “Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її собі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути” - таким було політичне кредо вченого.У залежності від шляхів формування еліти її прийнято поділяти на два основні типи - відкриту і закриту. Вирішальним критерієм добору відкритої еліти є особистісні якості, значні досягнення у сфері певної діяльності, якою займається претендент, значна популярність (спосіб підбору конкурсний); посадовими вимогами є компетентність, професіоналізм (посаду слід займати відповідно до особистих якостей - моральних, професійних тощо); вивчається громадська думка, її оцінка діяльності еліти. Відкрита еліта формується за такими принципами: економічна вагомість, політичний статус, популярність, професіоналізм у своїй сфері діяльності, підтримання свого авторитету, увага до суспільної думки. Закрита еліта характерна для тоталітарного режиму, вона має такі ознаки: виключається спонтанність формування, члени еліти не піддаються остракізмові за порушення дисципліни; головне у способі підбору - відданість вождеві з урахуванням особистих якостей ; спосіб добору - кадрова політика партії та влади; посадова вимога - точне виконання директив керівництва; ігнорується громадська думка, посада часто надається завдяки прихильності керівництва. Еліта поділяється на вищу, яка

Зміст

Вступ

Розділ 1. Політична еліта: теоретико-методологічні підходи до визначення понять і категорій

1.1 Історія розвитку теорій еліти

1.2 Традиції осмислення політичної еліти вітчизняними вченими

1.3 Типологія еліт

1.4 Шляхи формування політичної еліти та її іміджу

Розділ 2. Феномен лідера

2.1 Концепції лідерства у західній соціології, соціальній психології та політології

2.2 Визначення лідерства і лідера

2.3 Класифікація типів лідерів за стилем керівництва

2.4 Концепції, функції та критерії класифікації політичного лідера

2.5 Типи політичних лідерів

Розділ 3. Політична еліта України сьогодні

3.1 Умови виникнення сучасної політичної еліти

3.2 Особливості формування та перспективи розвитку політичної еліти

3.3 Програма розвитку лідерства Школи вищого корпусу державної служби

3.4 Розроблення профілів лідерства для вищого корпусу державної служби

Висновки

Список використаної літератури