Роль конституційно-правового регулювання відносин держави і релігійних організацій у гарантуванні свободи віросповідання в Україні - Автореферат

РОЛЬ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ДЕРЖАВИ І РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У ГАРАНТУВАННІ СВОБОДИ ВІРОСПОВІДАННЯ В УКРАЇНІРобота виконана на кафедрі конституційного права України Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор Тодика Юрій Миколайович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри конституційного права України. Офіційні опоненти - доктор юридичних наук, професор Георгіца Аурел Зіновійович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства; кандидат юридичних наук, доцент Серьогіна Світлана Григорівна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідуюча кафедри державного будівництва та місцевого самоврядування.В умовах проголошення курсу України на розбудову правової демократичної держави особливого значення набуває питання гарантування свободи віросповідання, стан забезпечення якої значною мірою залежить від характеру відносин держави і релігійних організацій, становлення таких взаємозвязків та їх юридичної регламентації. Разом із тим конституційно-правове регулювання відносин держави і обєднань віруючих, його роль у гарантуванні свободи релігії досліджуються в Україні недостатньо і здебільшого залишаються поза увагою. Вказана проблематика побічно висвітлюється в роботах, присвячених правовим аспектам свободи світогляду і свободи віросповідання, юридичному забезпеченню цих прав, стану та сучасним тенденціям взаємовідносин держави і релігійних організацій в Україні та в інших країнах. Мета і задачі дослідження полягають у вирішенні низки теоретичних і практичних питань конституційно-правового регулювання відносин Української держави і релігійних організацій; формулюванні науково обгрунтованих висновків щодо ролі такої регламентації в механізмі гарантування права вказаних груп на свободу віросповідання; заповненні прогалин в науці конституційного права з цієї тематики; опрацюванні пропозицій щодо вдосконалення законодавства України з метою повного й ефективного забезпечення обєднанням віруючих свободи релігії, приведенні його у відповідність із Конституцією України, міжнародними і регіональними угодами з прав людини. В основу роботи покладено діалектичний метод, на підставі якого, виходячи з демократичних цінностей свободи релігії, досліджуються вплив конституційно-правових норм на взаємозвязки держави і обєднань віруючих і вимоги до цієї регламентації, зобовязання Української держави гарантувати вказане право, принципи відносин держави і релігійних організацій, конституційно-правовий статус цих груп в Україні, засади компетенції органів державної влади, їх посадових осіб у таких взаємозвязках.Розділ 1 “Характеристика конституційно-правового регулювання відносин держави і релігійних організацій в Україні” присвячено вихідним аспектам дослідження проблеми, вивченню розвитку конституційно-правового регулювання відносин Української держави і обєднань віруючих, його сучасного періоду. Зазначається, що вивчення ролі конституційно-правового регулювання взаємозвязків Української держави і релігійних організацій у гарантуванні свободи віросповідання охоплює аналіз таких ключових положень як предмет, методи, способи цього нормативного впливу, принципи вказаних відносин, а також правосубєктність і правовий статус їх учасників. Доводиться, що зазначена сфера може складатися лише з потенційних правовідносин по реалізації обєднаннями віруючих лише зовнішнього аспекта свободи віросповідання - свободи сповідувати релігію. У межах другого періоду виокремлюються такі етапи: 1921 - 1942, 1943 - 1959, 1960 - 1990 рр. Правове регулювання відносин держави і релігійних організацій у цей проміжок часу характеризувалося проведенням виключно позиції комуністичної партії, спрямованої насамперед на подолання релігії та побудованої на ній відповідної політики держави щодо обєднань віруючих, “антагоністичним” відокремленням держави від релігійних організацій, їх безпідставно обмеженим правовим статусом, складною процедурою реєстрації обєднань віруючих, повноваженнями органів державної влади, які надавали можливість втручатися в релігійне середовище. Сучасний період лібералізації конституційно-правового регулювання відносин держави і обєднань віруючих розпочався з прийняття Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”, який закріпив вагомі позитивні зміни в механізмі гарантування свободи віросповідання.Конституційно-правове регулювання відносин Української держави і релігійних організацій відіграє значну роль у гарантуванні таким групам свободи віросповідання.

Основний зміст роботи