Проблема визначення поняття "комунікативні здібності" в психології. Структура, функції комунікативних здібностей і їх значення для комунікативної діяльності особистості. Поняття професійної адаптації особистості в концепціях вітчизняних дослідників.
Аннотация к работе
Актуальним постає питання, яке значення має розвиток саме комунікативних здібностей для працівника сфери обслуговування. Мета дослідження: теоретично та емпірично дослідити роль комунікативних здібностей та означити й емпірично дослідити роль комунікативних здібностей у професійній діяльності працівників сфери обслуговування. 3) підібрати психодіагностичний інструментарій щодо виявлення ролі комунікативних здібностей в професійній діяльності працівника сфери обслуговування; 4) провести емпіричне дослідження щодо виявлення ролі комунікативних здібностей із професійною адаптацією у працівників сфери обслуговування та встановити подальші перспективи дослідження. Методи дослідження: для вирішення поставлених задінь було використано комплекс методів, зокрема такі: теоретичні: аналіз науково-психологічної літератури за темою дослідження; узагальнення психічних явищ, що дозволили встановити роль комунікативних здібностей у формуванні певного рівня професійної адаптації особистості працівників сфери обслуговування;Зміст поняття «комунікативні здібності» невідємно повязаний з розумінням сутності спілкування, його значенням в житті і процесі розвитку людини та потребує розкриття категорії здібностей в рамках психологічної науки. У педагогіці комунікативні здібності розуміють як здатність встановлювати правильні взаємовідносини з дітьми та перебудовувати їх відповідно до варіативністі комунікативної ситуації (Н.В. Кідроназазначено, що під комунікативними здібностями розуміється загальна здатність, повязана з різноманітними підструктурами особистості і виявляється в навичках субєкта спілкування вступати в соціальні контакти, регулювати в повторюваних ситуаціях взаємодії, а також досягати в міжособистісних відносинах поставлених комунікативних цілей. Нємов, що визначає комунікативні здібності, як індивідуально-психологічні особливості особистості, які проявляються в спілкуванні, а також вміння, та навички спілкування з людьми, від яких залежить його успішність[32]. Зустрічається і таке визначення комунікативних здібностей яке передбачає оволодіння певними здатностями людиною, що здійснює комунікацію: комунікативні здібності - це здатність володіти ініціативою в спілкуванні, виявляти активність, емоційно реагувати на стан партнерів спілкування, здатність сформувати і реалізувати власну індивідуальну програму спілкування [20].б) володіння технікою спілкування й контакту (здатність керувати своєю поведінкою, комплекс перцептивних здібностей, здатність встановлювати і підтримувати контакт, здібності до оптимальної побудови свого мовлення). Ці дві групи здібностей обєднують цілий комплекс якостей особистості, що забезпечують успішний комунікативний процес такі як, здібності керувати своєю поведінкою у спілкуванні, комплекс перцептивних здібностей, повязаних із розумінням, з урахуванням у спілкуванні особливостей іншої людини, з уміннями моделювати особистість іншого; здібності встановлювати, підтримувати контакт, змінюючи його глибину, входити і виходи з нього, передавати і перехоплювати ініціативу у спілкуванні; здібності оптимально будувати свою мову у психологічному відношенні. Особлива увага акцентується на групі здібностей, які характеризують «технологічну»підготовленість людини до спілкування: психологічно правильно вступати у процес взаємодії; підтримувати спілкування, постійно стимулювати як власну активність, так і активність співрозмовника; прогнозувати можливі шляхи розвитку ситуації, в рамках якої розгортається комунікація; вміння долати психологічні барєри; адекватно ситуації обирати жести, міміку, манеру поведінки тощо. Цими комунікативними здібностями є: 1) пізнання людиною іншої людини передбачає загальну оцінку людини як особистості, яка зазвичай складається на основі першого враження про нього або неї; оцінку окремих рис його або її особистості, мотивів і намірів; оцінку звязку зовні спостережуваної поведінки із внутрішнім світом людини; вміння «читати» пози, жести, міміку, пантоміміку; Соціально-перцептивний блок складають механізми міжособистісного сприйняття, а також деякі характеристики, які визначають точність і адекватність міжособистісного сприйняття: вміння точно сприймати себе, партнера, ситуацію спілкування загалом, вміння слухати інших, емпатія, спостережливість.Операціонально-технічний блок містить в собі різні комунікативні уміння і навички, характеристики комунікативного репертуару, а саме: особливості мови, голосу, виразних рухів, здатності до дії та оптимізації міжособистісних стосунків в групі, вміння організувати простір і час спілкування, комунікативного етикету, творчості в спілкуванні.Гуманістичний напрям досліджень професійної адаптації критикує розуміння адаптації в межах гомеостатичної моделі і висуває положення про оптимальну взаємодію особистості та середовища. Це стан гармонії між індивідом і природою або соціальним середовищем; процес, за допомогою якого цей гармонійний стан досягається.
План
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Загальна характеристика комунікативних здібностей працівника сфери обслуговування
1.1 Проблема визначення поняття «комунікативні здібності» в психологічній літературі
1.2 Структура, функції комунікативних здібностей і їх значення для комунікативної діяльності особистості
1.3 Комунікативні здібності в професійній діяльності працівника сфери обслуговування
Висновки до першого розділу
Розділ 2. Методологічне обгрунтування ролі комунікативних здібностей в професійній адаптації працівників сфери обслуговування
2.1 Поняття професійної адаптації особистості в концепціях вітчизняних і зарубіжних дослідників
2.2 Обґрунтування методологічного підходу до дослідження ролі комунікативних здібностей в професійній адаптації працівника сфери обслуговування.
Висновки до другого розділу.
Розділ 3. Емпіричне дослідження ролі комунікативних здібностей в професійній діяльності працівників сфери обслуговування
3.1 Мета, задачі та організація емпіричного дослідження
3.2 Результати емпіричного дослідження та їх інтерпретації
3.3 Охорона праці практичного психолога при проведенні дослідженя