Роль комунікативних здібностей у професійній діяльності працівників сфери обслуговування - Дипломная работа

Актуальним постає питання, яке значення має розвиток саме комунікативних здібностей для працівника сфери обслуговування. Мета дослідження: теоретично та емпірично дослідити роль комунікативних здібностей та означити й емпірично дослідити роль комунікативних здібностей у професійній діяльності працівників сфери обслуговування. 3) підібрати психодіагностичний інструментарій щодо виявлення ролі комунікативних здібностей в професійній діяльності працівника сфери обслуговування; 4) провести емпіричне дослідження щодо виявлення ролі комунікативних здібностей із професійною адаптацією у працівників сфери обслуговування та встановити подальші перспективи дослідження. Методи дослідження: для вирішення поставлених задінь було використано комплекс методів, зокрема такі: теоретичні: аналіз науково-психологічної літератури за темою дослідження; узагальнення психічних явищ, що дозволили встановити роль комунікативних здібностей у формуванні певного рівня професійної адаптації особистості працівників сфери обслуговування;Зміст поняття «комунікативні здібності» невідємно повязаний з розумінням сутності спілкування, його значенням в житті і процесі розвитку людини та потребує розкриття категорії здібностей в рамках психологічної науки. У педагогіці комунікативні здібності розуміють як здатність встановлювати правильні взаємовідносини з дітьми та перебудовувати їх відповідно до варіативністі комунікативної ситуації (Н.В. Кідроназазначено, що під комунікативними здібностями розуміється загальна здатність, повязана з різноманітними підструктурами особистості і виявляється в навичках субєкта спілкування вступати в соціальні контакти, регулювати в повторюваних ситуаціях взаємодії, а також досягати в міжособистісних відносинах поставлених комунікативних цілей. Нємов, що визначає комунікативні здібності, як індивідуально-психологічні особливості особистості, які проявляються в спілкуванні, а також вміння, та навички спілкування з людьми, від яких залежить його успішність[32]. Зустрічається і таке визначення комунікативних здібностей яке передбачає оволодіння певними здатностями людиною, що здійснює комунікацію: комунікативні здібності - це здатність володіти ініціативою в спілкуванні, виявляти активність, емоційно реагувати на стан партнерів спілкування, здатність сформувати і реалізувати власну індивідуальну програму спілкування [20].б) володіння технікою спілкування й контакту (здатність керувати своєю поведінкою, комплекс перцептивних здібностей, здатність встановлювати і підтримувати контакт, здібності до оптимальної побудови свого мовлення). Ці дві групи здібностей обєднують цілий комплекс якостей особистості, що забезпечують успішний комунікативний процес такі як, здібності керувати своєю поведінкою у спілкуванні, комплекс перцептивних здібностей, повязаних із розумінням, з урахуванням у спілкуванні особливостей іншої людини, з уміннями моделювати особистість іншого; здібності встановлювати, підтримувати контакт, змінюючи його глибину, входити і виходи з нього, передавати і перехоплювати ініціативу у спілкуванні; здібності оптимально будувати свою мову у психологічному відношенні. Особлива увага акцентується на групі здібностей, які характеризують «технологічну»підготовленість людини до спілкування: психологічно правильно вступати у процес взаємодії; підтримувати спілкування, постійно стимулювати як власну активність, так і активність співрозмовника; прогнозувати можливі шляхи розвитку ситуації, в рамках якої розгортається комунікація; вміння долати психологічні барєри; адекватно ситуації обирати жести, міміку, манеру поведінки тощо. Цими комунікативними здібностями є: 1) пізнання людиною іншої людини передбачає загальну оцінку людини як особистості, яка зазвичай складається на основі першого враження про нього або неї; оцінку окремих рис його або її особистості, мотивів і намірів; оцінку звязку зовні спостережуваної поведінки із внутрішнім світом людини; вміння «читати» пози, жести, міміку, пантоміміку; Соціально-перцептивний блок складають механізми міжособистісного сприйняття, а також деякі характеристики, які визначають точність і адекватність міжособистісного сприйняття: вміння точно сприймати себе, партнера, ситуацію спілкування загалом, вміння слухати інших, емпатія, спостережливість.Операціонально-технічний блок містить в собі різні комунікативні уміння і навички, характеристики комунікативного репертуару, а саме: особливості мови, голосу, виразних рухів, здатності до дії та оптимізації міжособистісних стосунків в групі, вміння організувати простір і час спілкування, комунікативного етикету, творчості в спілкуванні.Гуманістичний напрям досліджень професійної адаптації критикує розуміння адаптації в межах гомеостатичної моделі і висуває положення про оптимальну взаємодію особистості та середовища. Це стан гармонії між індивідом і природою або соціальним середовищем; процес, за допомогою якого цей гармонійний стан досягається.

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика комунікативних здібностей працівника сфери обслуговування

1.1 Проблема визначення поняття «комунікативні здібності» в психологічній літературі

1.2 Структура, функції комунікативних здібностей і їх значення для комунікативної діяльності особистості

1.3 Комунікативні здібності в професійній діяльності працівника сфери обслуговування

Висновки до першого розділу

Розділ 2. Методологічне обгрунтування ролі комунікативних здібностей в професійній адаптації працівників сфери обслуговування

2.1 Поняття професійної адаптації особистості в концепціях вітчизняних і зарубіжних дослідників

2.2 Обґрунтування методологічного підходу до дослідження ролі комунікативних здібностей в професійній адаптації працівника сфери обслуговування.

Висновки до другого розділу.

Розділ 3. Емпіричне дослідження ролі комунікативних здібностей в професійній діяльності працівників сфери обслуговування

3.1 Мета, задачі та організація емпіричного дослідження

3.2 Результати емпіричного дослідження та їх інтерпретації

3.3 Охорона праці практичного психолога при проведенні дослідженя

Висновки до третього розділу

Список використаних джерел

Додатки