Роль холінергічних механізмів у патогенезі епілептичного синдрому (експериментальне дослідження) - Автореферат

Міністерство охорони здоровя України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукРобота виконана в Одеському державному медичному університеті Міністерства охорони здоровя України Науковий керівник: доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, Шандра Олексій Антонович, Одеський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри нормальної фізіології Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Гоженко Анатолій Іванович, Одеський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри загальної та клінічної патологічної фізіології доктор медичних наук Кришталь Микола Васильович, Національний медичний університет ім. Захист відбудеться “18” лютого 2004 р. о 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.600.01 при Одеському державному медичному університеті МОЗ України (65026, м.За даними Міжнародної Протиепілептичної Ліги і Всесвітньої Організації Охорони здоровя, епілепсія відноситься до одного з найбільш поширених порушень діяльності ЦНС і є тривалим, схильним до прогресування нервово-психічним захворюванням різної етіології, яке проявляється пароксизмальними і більш-менш стійкими психічними порушеннями (Бурд Г.С., 1995; Janca Захворюваність на епілепсію в різних країнах коливається від 49 до 100 випадків на 100000 населення (Sirven J.I., Glosser D.S., 1998) і трохи вища в розвиваючихся країнах, а також в країнах Сходу (Jallon P., 1997;Wieser H.G., Silfvenius H., 2000 ). Наведені дані свідчать про необхідність детального вивчення механізмів хронічної епілептичної активності (ЕПА), умов і механізмів її формування і припинення. Мета роботи полягає у зясуванні ролі холінергічних механізмів у розвитку судомної активності та змін поведінки у тварин в умовах пілокарпін-викликаного епілептичного синдрому, а також ролі фронтального відділу кори великих півкуль та вентрального гіпокампа в механізмах хронічної епілептизації мозку за даних умов. Зясувати роль фронтального відділу кори великих півкуль і вентрального гіпокампу в модуляції несудомних форм поведінки у щурів в інтеріктальному періоді при пілокарпін-викликаній хронічній ЕПА.Експерименти виконані за умов гострого і хронічного експерименту на 284 статевозрілих щурах-самцях лінії Вістар масою 200-220 г і 40 щурах віком 30-40 діб масою 30-40 г, яких утримували в звичайних умовах віварію. Судоми у щурів спостерігали в середньому протягом 2-3 год. У середньому через (18,5±3,5) хв після введення пілокарпіну (280 мг/кг) у 10 з 12 щурів відзначалися безперервні міоклонічні скорочення мязів передніх кінцівок, що розвивалися на фоні посилених дрібно-амплітудних рухів голови. У всіх щурів на 25-30-й хв після введення пілокарпіну відзначається чітко виражена синхронізація електричної активності у фронтальній і тімяній ділянках кори великих півкуль, а також у хвостатому ядрі й гіпокампі. Таким чином, отримані результати свідчать про те, що внаслідок одноразового введення щурам агоністу холінергічних мускарінових рецепторів пілокарпіну відзначається посилення процесів біоелектрогенезу в утвореннях вентрального гіпокампа, а також фронтальної і тімяної кори великих півкуль мозку щурів, що узгоджується з даними Крижанівського Г.М. і співавт.Отримані результати свідчать, що інтеріктальний період пілокарпін-спричиненої хронічної форми епілептичної активності є адекватною моделлю дослідження змін несудомних форм поведінки, що відображують активність ендогенної антиепілептичної системи. Інтеріктальний період пілокарпін-викликаної хронічної епілептичної активності характеризується появою несудомних поведінкових рухових порушень у вигляді зниження показників вертикальної і горизонтальної рухової активності в тесті “відкрите поле”, зниження виразності емоційної, стереотипної й агресивно-захисної поведінки, зростанням кількості пасивно-адаптивних елементів плавальної поведінки, утруднення здатності щурів до переключення на активно-адаптивну плавальну поведінку, а також перевагою нейролептичних компонентів в структурі позно-тонічних реакцій. Активація фронтальної кори великих півкуль сприяє посиленню горизонтальної і вертикальної рухової активності щурів, виразності пасивно-адаптивної поведінки щурів у плавальному тесті, а також поліпшенню їх здатності до переключення на активно-адаптивну плавальну поведінку; активація вентрального гіпокампу сприяє посиленню виразності емоційних реакцій у тесті “відкрите поле”, стереотипної й агресивно-захисної поведінки. Інтеріктальний період хронічної форми епілептичної активності, яка викликана за допомогою пілокарпіну, є адекватною моделлю дослідження змін несудомних форм поведінки, що відображують активність ендогенної антиепілептичної системи.

2. Основний зміст роботи